Skip to content

DNS через HTTPS проходить просто повз твої засоби контролю

DNS через HTTPS шифрує твої запити, і це добре, і надсилає їх на резолвер, вибраний клієнтом, через порт 443, і це проблема. Твій власний резолвер запиту не бачить, тож блоклист, який мав би спрацювати, стрічка загроз, у яку запит мав би влучити, і рядок журналу, який мав би з’явитися, просто зникають. Цей допис розбирає механізм: чому одне зашифроване вебз’єднання серед тисяч невидиме на кордоні мережі, хто на машині може вибрати резолвер, якого ти ніколи не вибирав (ОС, браузер, будь-який застосунок, будь-який скрипт на будь-якій вебсторінці і шкідливе ПЗ), і задокументовані випадки, від власного JavaScript сторінки, що звертається до публічного DoH-ендпойнта з дозволеними крос-доменними запитами, до Godlua і PsiXBot, що ховають свій канал керування всередині DoH, і до APT OilRig, що виводить дані через нього. Далі аргумент, що історія про приватність є прикриттям: DNS через TLS зашифрував DNS ще 2016 року, на порту, яким оператор мережі досі може керувати, тож єдине, що DoH додає понад це, є поразкою адміністратора, і саме тому виграли виробники браузерів, які його написали й випустили, та рекламна компанія, що тримає найбільший публічний DoH-резолвер. Потім рішення, і воно не в тому, щоб заборонити шифрування. Запусти власний резолвер DoH і DoT, оголоси його через Discovery of Designated Resolvers, відмовляй порту 53, порту 853 і відомим публічним DoH-резолверам на кордоні й відповідай на канарку Firefox, щоб браузер відступив. Залиш шифрування. Поверни собі вибір резолвера. Наприкінці наслідки: те саме блокування через DNS працює по всій Європі й в Австралії, а суди Італії, Франції, Бельгії та Німеччини тепер наказують блокувати самим публічним резолверам: Cloudflare оштрафовано, і він оскаржує, Google мовчки відмовляє, а OpenDNS вимикає себе для цілих країн. Під усім цим лежить американський дизайн, нав’язаний світові, і американський уряд, який подає закони інших країн як вимагання з американських фірм і застерігає їх не виконувати ці закони.

24 вересня 2026 · 33 хвилини · 8444 words · Damien Dye

Твій брандмауер виконує вказівки незнайомців. Вимкни протокольних помічників.

Протокольний помічник (SIP ALG, FTP helper, H.323 ALG, conntrack helper, називай як твій вендор) читає корисне навантаження з’єднання, знаходить у тексті адресу й порт і відкриває для них вхідний отвір. Він не може відрізнити, чи цей текст прийшов від справжнього FTP-клієнта, чи від прихованої форми на вебсторінці, бо в ньому немає нічого, за чим відрізнити. Samy Kamkar довів це для браузера у 2010 році. NAT Slipstreaming довів це знову у 2020 році, а Armis у 2021 році розширили атаку так, щоб дістатися будь-якого пристрою у твоїй мережі, а не лише машини, на якій клацнули. IETF попросила вимкнути їх за замовчуванням у 2007 році, Linux вимкнув їх у 2016 році, а вендори браузерів у підсумку випустили список заблокованих портів, що читається як каталог модулів conntrack. Цей допис розбирає механізм діаграма за діаграмою (таблиця очікувань, трюк з вирівнюванням сегментів, переадресація викликів H.323, IRC-помічник, що спрацьовує на чуже повідомлення), розглядає помічника IPsec pass-through, який узагалі не може читати ESP і скеровує вхідні пакети за SPI, що пройшов повз нього відкритим текстом, порівнює все це з контролем брандмауера Cyber Essentials, який він явно провалює, і дає команди, щоб вимкнути все це на Linux, Cisco, Juniper, FortiGate і MikroTik.

14 вересня 2026 · 47 хвилин · 10881 words · Damien Dye