IPsec був гарною ідеєю. Час його вимкнути.
IPsec мав рацію у 1995 році: шифрувати під застосунком, прив’язати асоціацію безпеки до IP-адреси і дати кожному протоколу її успадкувати. Потім прийшов NAT, операторський NAT довершив справу, а виправленням стало загорнути все в UDP і тримати таймер, щоб таблиця трансляції тебе не забула. Цей допис показує, як воно падає, діаграма за діаграмою: асоціація безпеки, яка не переживає переписаного заголовка, два транслятори, які тепер має кожна лінія з CGNAT, стандарт NAT64, який прямо виносить IPsec за свої межі, тунель, що не може скористатися другим каналом, бо в ESP немає портів, MTU, яке нікому не належить, і L2TP та PPTP як два протоколи, які ніколи не годилися для цієї ролі. Тут є документація Cisco, Juniper і Microsoft, яка визнає кожну з цих речей, вісімнадцять частин, що називають себе IPsec VPN, включно з двома, які ніколи не були стандартами, пояснення, чому Fisher-Price OS (Windows) ніколи по-справжньому не працювала з відкритим стеком, робочий метод діагностики IPsec, поки ти його ще тримаєш, і аргументи за те, щоб відправити все це у відставку, з датами.