Я входжу на свій ноутбук через YubiKey. PIN, дотик, робочий стіл. Жодного введеного пароля.

Потім стартує перший застосунок, якому потрібен збережений секрет, і GNOME викидає віконце: «An application wants access to the keyring ‘Login’, but it is locked.» Кожен вхід. Те саме віконце, те саме питання, пароль, про який мені щойно сказали, що він не потрібен.

Жодна окрема частина не зламана. Кожна робить те, для чого її збудовано. Біда в тому, що в’язку ключів спроєктовано з припущенням, що вхід завжди передбачає пароль, а вхід без пароля ламає це припущення, нікого не попередивши.

Чому вхід ключем лишає в’язку ключів ні з чим

В’язка ключів входу це місце, де робочий стіл тримає секрети, які йому передають застосунки: ключі Wi-Fi, ключі сховища браузера, токени, якими чат-клієнти, менеджери паролів і застосунки для конференцій залишаються в системі. Вона лежить на диску, зашифрована твоїм паролем входу, а Secret Service API1 це спосіб, яким застосунки просять те, що всередині.

Зазвичай ти її ніколи не бачиш. Ти вводиш пароль на екрані входу, стек PAM перевіряє його щодо облікового запису, а модуль в’язки ключів нижче в тому самому стеку тихо підхоплює той самий пароль і відчиняє ним в’язку ключів ще до того, як робочий стіл домалюється. Один пароль, дві роботи.

Мій стек починається з такого рядка:

auth        sufficient        pam_u2f.so cue

sufficient означає, що успішний YubiKey завершує автентифікацію тут і зараз. Саме так Yubico документує вхід без пароля2. Це працює. Це також означає, що крок із паролем ніколи не виконується, тож у стеку немає пароля, який модуль в’язки ключів міг би підхопити. В’язка ключів лишається заблокованою, поки щось її не попросить, і це щось той застосунок, який стартує першим.

Два шляхи всередину і що кожен передає в’язці ключівДва шляхи всередину і що кожен передає в’язці ключівВ’язка ключів відчиняється лише паролем. Вхід через YubiKey його не створює, тож його дає скрипт.Вхід паролемpam_unix перевіряє парольpam_oo7 передає той самий пароль oo7-daemonв’язка ключів входу ним розшифровуєтьсяв’язку відчинено, без запитуВхід через YubiKey (PIN + дотик)pam_u2f це sufficient, тож завершує стек authкроку з паролем немає, пароля немаєoo7-daemon не отримує нічогов’язку заблоковано, запит при першому використанніСкрипт автозапускуPIN + дотик, ключ повертає hmac-secretрозшифровує збережений пароль, відчиняє в’язкуЗастосунки, що читають в’язку ключів, чекають, поки вона відчиниться, тож жоден не підніме запит першим.
Вхід паролем передає в’язці ключів єдине, чим її можна відчинити. Вхід ключем не передає нічого. Скрипт автозапуску праворуч це збірка, яку описує цей допис.

Звичні виправлення і чого коштує кожне

Є чотири поширені відповіді на це. Кожна з них чимось жертвує.

ВиправленняЩо ти отримуєшЧого це коштує
Ввести пароль у запитНічого не треба будуватиЗапит, на кожному вході. Ключ не зекономив тобі нічогісінько
Порожній пароль в’язки ключівЗапит зникКожен збережений секрет лежить на диску незашифрованим
Пароль і ключ під час входуСправжня двофакторність, в’язка ключів відчиняється самаВводити пароль на кожному вході, а саме для цього й був ключ
Пароль, запечатаний у TPM, розблоковується при входіНі запиту, ні введенняХто отримає сесію на цій машині, отримає й секрети. Без PIN, ключ не задіяно
YubiKey hmac-secret (цей допис)Ні запиту, PIN + дотик, вхід паролем теж працюєДругий PIN і дотик після входу, і скрипт, за яким треба доглядати

Порожнім паролем закінчується більшість гілок на форумах, і це найгірший варіант з усіх. Шлях через TPM поважний, але TPM ніколи тебе ні про що не питає, тож захищає він диск, витягнутий із ноутбука, а не сесію, за яку хтось сів, поки ти заварював чай. Я хотів, щоб в’язка ключів була прив’язана до того самого, до чого прив’язаний мій вхід: до ключа і PIN, що йде з ним.

Ключ може зберігати секрет

Ключ FIDO2 робить більше, ніж каже «так» чи «ні». Стандарт CTAP 2.1 має розширення під назвою hmac-secret, яке «is used by the platform to retrieve a symmetric secret from the authenticator when it needs to encrypt or decrypt data using that symmetric secret»3.

Працює це доволі просто. Коли ти створюєш облікові дані (credential), ключ генерує випадкові значення і тримає їх у собі. Згодом ти надсилаєш йому сіль, і він повертає HMAC цієї солі з прихованим значенням як ключем. Ті самі облікові дані, та сама сіль, та сама відповідь щоразу. Інший ключ, нічого.

Деталь, яка тут важить: ключ тримає два таких приховані значення, CredRandomWithUV і CredRandomWithoutUV3. UV це user verification, перевірка користувача, що на цьому ключі означає PIN. Попроси з PIN, і отримаєш один секрет. Попроси лише з дотиком, і отримаєш зовсім інший. Тож PIN не перевірка, прикручена перед секретом. Він частина секрету.

СкладникДе лежитьСам по собі дає тобі
ID облікових даних і сіль~/.local/share/yubikey-keyring/, звичайні файлиНічого. Вони не секретні
Зашифрований пароль в’язки ключівТа сама тека, password.encНічого без секрету для розшифрування
Приховане значення облікових данихУсередині YubiKey, ніколи його не покидаєНічого без солі і дотику
PINТвоя головаОбирає секрет із PIN. Хибний PIN, жодного секрету, і ключ рахує спробу

Усі чотири разом повертають пароль облікового запису. Прибери будь-який, і ти перед запитом, де й був би так чи інакше.

Що я збудував разом із Claude

Пароль в’язки ключів це мій пароль облікового запису, навмисно. Так вхід паролем працює звичайним чином: вводиш його на екрані входу, і стек PAM сам відчиняє в’язку ключів, без жодного скрипта. Допомоги потребує саме шлях через YubiKey.

ЧастинаРобота
yubikey-keyring-setupОдноразово. Створює на ключі облікові дані FIDO2 з увімкненим hmac-secret. Потрібні PIN і дотик
yubikey-keyring-resetПитає пароль облікового запису, перевіряє його щодо справжнього облікового запису через unix_chkpwd, перш ніж щось чіпати, шифрує його секретом, захищеним PIN, робить резервну копію старої в’язки ключів і створює нову
yubikey-keyring-unlockЗапускається під час входу. Діалог PIN, дотик, розшифрування, розблокування. Дві спроби на PIN, потім здається і лишає тобі звичайний запит
wait-for-keyringОбгортає записи автозапуску кожного застосунку, що читає в’язку ключів. Притримує кожен до 60 секунд, поки в’язку ключів не відчинено

Секрет виходить із fido2-assert4 з -h для hmac-secret, -p для дотику і -v для PIN. Пароль зашифровано OpenSSL, AES-256 з 200 000 раундів PBKDF2 на виведеному секреті. Під час входу пароль завжди йде лише через канал (pipe). Виведений секрет і, під час скидання, введений пароль ненадовго лежать у приватному тимчасовому каталозі в /tmp, який у Fedora це tmpfs в оперативній пам’яті, і видаляються, щойно їх використано. Жоден із них ніколи не потрапляє в командний рядок, де його міг би побачити ps.

wait-for-keyring це частина, яку люди пропустили б. Не треба. Порядок автозапуску не гарантовано, і якщо якийсь застосунок попросить свій токен за секунду до того, як я закінчу вводити PIN, GNOME підніме старий запит поверх мого, і виправлення виглядатиме зламаним, хоча воно не зламане.

Скрипти можеш забирати: yubikey-keyring.zip, SHA-256 9b3670cf0f38c1b93e7738d2f68abef0380786d918491973e3ebefa5143e6263. У ньому скрипти, інсталятор, README і тестовий стенд, описаний нижче. Жодних облікових даних, солі чи пароля в ньому немає. Їх створюють на твоїй власній машині, коли ти запускаєш налаштування. Прочитай README, а потім запусти test/run.sh, перш ніж підпустиш будь-що з цього до своєї справжньої в’язки ключів.

Що виявила збірка

Це мало бути на годину роботи. Більша частина вечора пішла на речі, про які документація мовчить.

Демон змінився в мене під ногами

Кожен посібник щодо цієї проблеми, який я читав, говорить із gnome-keyring-daemon, і кожен із них повів би мене не туди, бо процесом, що відповідав на моїй машині, був oo7-daemon 0.7.0, бета. Того ж вечора, трохи раніше, ноутбук перейшов на Fedora 45, транзакція dnf на 5464 кроки, і oo7 прийшов разом із нею.

oo7 це реалізація Secret Service на Rust, з власним сервером і власним модулем PAM5. Віддам йому належне: він реалізує приватний інтерфейс D-Bus від gnome-keyring для розблокування паролем, тож наявні інструменти й далі працюють. Цей інтерфейс називається org.gnome.keyring.InternalUnsupportedGuiltRiddenInterface6. Назва каже тобі, наскільки йому довіряти. Він працює, я його перевірив, і все одно очікую, що колись він зміниться.

Перший введений пароль стає паролем в’язки ключів

Ось це пояснило весь вечір.

Коли oo7 стартує і не знаходить файлу в’язки ключів, він його не створює, а показує застосункам заблоковану заглушку на ім’я login, і перший пароль, яким будь-хто розблокує цю заглушку, стає паролем в’язки ключів, хоча сам файл записується лише тоді, коли якийсь застосунок збереже свій перший секрет.

Мій файл в’язки ключів створено о 20:45, а його перший елемент прийшов від застосунку, що стартував за кілька секунд до того. Тож о 20:45 я ввів щось у запит, який хотів прибрати з дороги, і це стало паролем. Ніщо з того, що я пробував потім, її не відчинило. Код розблокування теж був не винен: я довів це на одноразовій в’язці ключів із відомим паролем, яка чисто заблокувалася, розблокувалася і видалилася.

Потім я перевірив заглушку на одноразовому демоні. Поки файлу немає, її розблоковує будь-який пароль, зокрема хибний. Тож у той момент ніщо не каже тобі, що ти щойно задав пароль. Дізнаєшся на наступному вході, коли правильний, наскільки ти знаєш, пароль відкинуто.

СтанРозблокування будь-яким паролемЩо записується
Файлу в’язки ключів немає, показано заглушкуВдаєтьсяПоки нічого
Збережено перший елементн/дФайл створено, зашифровано тим, що ввели
Кожен наступний вхідПрацює лише пароль із 20:45н/д

Тож я перестав за цим ганятися. Скидання робить резервну копію старої в’язки ключів, розблоковує заглушку паролем облікового запису і одразу зберігає елемент-позначку, щоб файл записався тут і зараз, з паролем, який я знаю.

Інструменти FIDO2 беруть PIN лише з термінала

fido2-cred і fido2-assert читають PIN з керівного термінала і більше нізвідки. У скрипта, запущеного під час входу, термінала немає. Тож є невелика обгортка, яка запускає інструмент під псевдотерміналом, чекає на слово PIN у його виводі і вводить PIN із діалогу. Двадцять рядків Python. Не красиво, але робить свою справу, і PIN ніколи не торкається ні файлу, ні списку аргументів.

Тестуй там, де це не може тобі зашкодити

Найкорисніше, що зробив Claude Code, це відмовився довіряти скрипту скидання на моїй справжній в’язці ключів. Спершу він прогнав увесь процес на другому oo7-daemon у приватній сесії D-Bus (dbus-run-session), з одноразовим домашнім каталогом, підробленою старою в’язкою ключів і тестовим паролем із £, @, " і #.

Перший прогін провалився. Добре. Скидання перенесло стару в’язку ключів у резервну копію, перезапустило демон, побачило заглушку login від oo7, сприйняло її за справжню в’язку ключів і зупинилося. На моїй машині це залишило б мене взагалі без в’язки ключів і з резервною копією, яку довелося б відновлювати вручну. Тепер скрипт розблоковує заглушку замість того, щоб від неї відмовлятися, а якщо щось зламається після створення резервної копії, він сам повертає стару в’язку ключів на місце.

Власна перевірка безпеки Claude Code також зупинила ранішу версію скидання на справжній в’язці ключів, поки я її не підтвердив. Тоді дратувало. Але рішення було слушне.

Тест на одноразовому демоніРезультат
Скидання із запиту в терміналі, стару в’язку ключів збереженоПройдено
Старий пароль щодо нової в’язки ключівВідкинуто
Свіжий демон, як під час входуСтартує заблокованим
Хибний парольВідкинуто
Правильний пароль, тим самим шляхом, що й вхід паролемРозблоковує
Свіжий демон, PIN + дотик через скрипт розблокуванняРозблоковує
Скрипт розблокування з уже відчиненою в’язкою ключівОдразу виходить, дотику не просить

Потім ще раз на справжній системі, з в’язкою ключів, заблокованою вручну, і скриптом розблокування, запущеним так, як його запускає вхід: PIN, дотик, відчинено.

Шорсткі краї

Це робоче налаштування, а не готовий продукт, і ось ті місця, про які я знаю.

  • Два введення PIN на кожен вхід ключем. Одне на екрані входу для PAM, одне для в’язки ключів. Це окремі запити до ключа, і ключ їх не поєднає. В’язка ключів лише на дотик зекономила б одне, ціною того, що PIN після входу нічого б не захищав.
  • Зміни пароль облікового запису, і збережена копія застаріє. Скрипт розблокування скаже про це сповіщенням, а не провалиться мовчки. Запусти скидання ще раз, і все владнано.
  • Загубиш ключ, і знову вводитимеш пароль. Нічого не втрачено, бо пароль досі той самий, що й пароль облікового запису.
  • Деякі застосунки переписують власні файли автозапуску. Якщо котрийсь із них колись знову підніме запит, причина в цьому, і обгортку треба повернути на місце.
  • oo7 це бета, а виклик розблокування йде через інтерфейс, у назві якого є «Unsupported». Кожне оновлення oo7 варте пробного входу, перш ніж на нього покладатися.

Наостанок

В’язка ключів ніколи не була зламана. Ключ теж. Їх збудовано на різних припущеннях про те, що таке вхід, і ніхто вище за течією їх не з’єднав. Вхід без пароля задокументовано Yubico, він постачається в профілях authselect Fedora і вмикається одним прапорцем можливості. Ніщо в усьому цьому не каже тобі, що щойно ти ним скористаєшся, кожен секрет твого робочого столу лишиться замкненим за паролем, якого ти більше не вводиш.

Отож прогалина падає на того, хто сидить за машиною, і виправлення рівно настільки добре, наскільки ця людина розуміє, де насправді живе секрет. Легка відповідь, порожній пароль, це те, на що вказують більшості людей, і вона міняє діалогове віконце на незашифрований файл із кожним твоїм токеном. Це не виправлення. Це тиха капітуляція.

Правильна форма була там увесь час. Ключ може зберігати секрет, стандарт каже це прямим текстом, і PIN може бути частиною цього секрету, а не дверима перед ним. Щоб це з’єднати, знадобилися вечір і тестовий стенд. Не мало б знадобитися ні того, ні іншого.


  1. freedesktop.org, Secret Service API Draft — API D-Bus, яким застосунки робочого столу зберігають і отримують секрети; його реалізують і gnome-keyring, і oo7. ↩︎

  2. Yubico, pam-u2f — «For a passwordless experience, where the authenticator PIN can be used in place of the user password», з прикладом рядка auth sufficient pam_u2f.so authfile=/etc/u2f_mappings cue pinverification=1. ↩︎

  3. FIDO Alliance, Client to Authenticator Protocol 2.1, section 12.5 HMAC Secret Extension — «This extension is used by the platform to retrieve a symmetric secret from the authenticator when it needs to encrypt or decrypt data using that symmetric secret», і «The authenticator generates two random 32-byte values (called CredRandomWithUV and CredRandomWithoutUV)». ↩︎ ↩︎

  4. Yubico, libfido2 fido2-assert manual — інструмент командного рядка для запиту assertion, з опціями hmac-secret, присутності користувача і PIN. ↩︎

  5. linux-credentials/oo7 on GitHub — «server: org.freedesktop.secrets server implementation» і «pam: PAM integration for the server implementation». ↩︎

  6. oo7 source, server/src/gnome/internal.rs — реалізація в oo7 внутрішнього інтерфейсу розблокування gnome-keyring, зокрема UnlockWithMasterPassword. ↩︎