Частина 3 з 8. Частина 2 показала, скільки коштує тобі залежність.
Про що цей допис
- Роки, коли з open source боролися.
- Чому ця боротьба припинилася.
- Хто підтримує програмне забезпечення сьогодні.
- Що сталося, коли автори спробували брати гроші.
- Що відбувається з компаніями після того, як їх купують.
- Що це означає для тебе.
Роки, коли з open source боролися
Open source, або відкрите програмне забезпечення, це софт, код якого будь-хто може читати, використовувати й змінювати.
Сьогодні це звичайна річ. Близько 15 років до нього ставилися як до загрози.
У жовтні 1998 року витік внутрішній меморандум Microsoft. Ерік Реймонд опублікував його зі своїми примітками, і він став відомий як Halloween documents.
Меморандум чесно оцінював якість open source. Він назвав те, як тисячі людей разом над ним працюють, вражаючим.
Далі в ньому було сказано, що з цим робити. Один рядок пояснює дуже багато:
By extending these protocols and developing new protocols, we can deny OSS projects entry into the market.
Протокол це узгоджений спосіб, у який 2 системи розмовляють між собою.
Тож план полягав не в тому, щоб зробити кращий продукт. План полягав у тому, щоб змінити стики між продуктами, аби конкурента не можна було просто поставити на їхнє місце.
Протягом наступних 10 років були й інші кроки.
У 2003 році компанія SCO заявила, що Linux містить код, який належить їй. Справа тяглася роками, і SCO її не виграла. Поки вона тривала, чимало організацій не були певні, чи безпечно переходити на Linux.
Microsoft також підписала патентні угоди з виробниками мобільних телефонів. Кілька років вона отримувала платіж з кожного проданого телефона на Android, операційній системі, якої вона не писала.
У 2008 році формати документів Microsoft затвердили як міжнародний стандарт. Кілька національних органів стандартизації заперечували проти того, як це було зроблено.
Європа частково дала відсіч. Європейська комісія оштрафувала Microsoft на 497 млн євро у 2004 році через інформацію, потрібну конкурентам, щоб працювати з її продуктами.
Вона знову оштрафувала компанію на 561 млн євро у 2013 році, бо погоджений захід так і не було впроваджено.
Над цим другим штрафом варто на мить зупинитися. Проблема не була новою. Погоджене виправлення просто ніхто не зробив.
Чому ця боротьба припинилася
Вона припинилася приблизно у 2014 році, бо не спрацювала.
Linux став програмним забезпеченням, на якому працює більшість серверів. На ньому також працює більшість хмарних сервісів і більшість мобільних телефонів.
Не можна прибрати щось через суд, коли на ньому вже збудовано все.
Тож підхід розвернувся на всі 180 градусів.
Microsoft приєдналася до Linux Foundation. Вона випустила частину власних інструментів як open source. У 2018 році вона купила GitHub, сайт, де пишеться велика частина світового open source.
Amazon і Google збудували дуже великі бізнеси на open source, і всі 3 компанії тепер багато вкладають у нього назад.
Ця робота справжня, і програмне забезпечення від неї краще. Удавати протилежне було б безглуздо.
Але 1 річ не змінилася.
Компанії, які колись намагалися гальмувати open source, тепер серед його найбільших спонсорів. І вони досі найбільші компанії на ринку.
Open source виграв технічну суперечку. Він не змінив того, у кого найсильніші карти.
Хто підтримує програмне забезпечення сьогодні
Ось що дивує людей поза світом програмного забезпечення.
Багато широко вживаного open source підтримують дуже маленькі команди. Дещо з нього підтримує 1 людина, у свій вільний час, задарма.
А потім ці самі частини сидять усередині продуктів, які продають дуже великі компанії.
У грудні 2021 року знайшлася вада в Log4j, невеликому інструменті, яким програми на Java записують, що вони роблять.
Вада дозволяла зловмисникам запускати власний код на уражених системах. Вона вдарила по величезній кількості організацій одночасно. Національний центр кібербезпеки Великої Британії (NCSC) випустив настанови щодо неї.
Інструмент підтримувала невелика група волонтерів.
Урок не в тому, що open source ризикований. Більшість його дуже добра, і відкрита для перевірки так, як закрите програмне забезпечення не буває ніколи.
Урок про те, як за речі платять. Спільна робота, на яку спирається багато бізнесів, потребує фінансування, і часто його не отримує.
Це можна виправити, і деякі організації таки виправляють. Платити мейнтейнеру або фінансувати фонд зазвичай коштує дуже мало порівняно з тим, що це програмне забезпечення тобі заощаджує.
Що сталося, коли автори спробували брати гроші
Деякі компанії пишуть open source і продають навколо нього платний сервіс. Довгий час це працювало досить добре.
Стало важче, коли хмарні провайдери почали пропонувати те саме програмне забезпечення як власний сервіс.
Дохід забирав провайдер. Компанія, яка написала програмне забезпечення, не отримувала нічого.
Кілька з них відповіли зміною ліцензії, щоб інші не могли пропонувати їхнє програмне забезпечення як конкурентний сервіс.
- MongoDB змінила ліцензію у 2018 році.
- Elastic зробила те саме у 2021 році.
- HashiCorp змінила у 2023 році.
- Redis змінила у 2024 році.
Open Source Initiative встановлює загальноприйняте визначення open source. Вона постановила, що 1 з цих нових ліцензій йому не відповідає.
Чимало дистрибутивів Linux після цього прибрали уражене програмне забезпечення.
Ширша спільнота взяла копії останніх відкритих версій і повела їх далі окремо. Таку копію називають форком.
- OpenSearch продовжує давніший код Elasticsearch.
- OpenTofu продовжує давніший код Terraform.
- Valkey продовжує давніший код Redis.
Elastic і Redis відтоді обидві повернулися до відкритих ліцензій.
Варто подивитися, чим це скінчилося, бо ніхто з учасників не отримав того, чого хотів.
Компанія написала корисне програмне забезпечення. Більша компанія заробила на ньому більше, ніж автор. Автор обмежив ліцензію, щоб вижити. Спільнота заперечила, і слушно, що це вже не open source. З’явився форк, часто за підтримки тих самих більших компаній.
Наприкінці програмне забезпечення досі вільне для використання. Форками здебільшого керують найбільші гравці. А бізнес, який платив за початкову роботу, слабший, ніж був на старті.
Що відбувається з компаніями після того, як їх купують
Другий спосіб, у який цінність витікає з бізнесу, не має нічого спільного з ліцензіями на програмне забезпечення.
Він про те, як компанію купують.
Ось схема, просто.
Покупець позичає більшу частину ціни купівлі. Потім кредит забезпечують активами самої компанії, яку купують. Тож компанія в підсумку несе борг, узятий на її ж купівлю.
Далі покупець може продати будівлі компанії і взяти їх назад в оренду. Виручені гроші можна виплатити новим власникам. Тепер компанія платить оренду за приміщення, якими раніше володіла.
Урізають ті витрати, які не видно цього року. Зазвичай це обслуговування, кількість персоналу, дослідження і розробка продуктів.
Потім компанію продають далі.
Банк Англії розглядав це з погляду фінансової стабільності. Його огляд приватного капіталу зазначає, що великі позики під викупи роблять такі компанії більш схильними до дефолту і наражають їхніх кредиторів на збитки. Відтоді він продовжує стежити за сектором.
Не кожен викуп відбувається так, і чимало власників інвестують, а не обдирають. Це схема, яку варто впізнавати, а не опис усіх покупців.
Але там, де це таки стається, результат щоразу той самий.
Бізнес зазвичай працював нормально. Не працював бізнес плюс борг, узятий на його купівлю.
Та сама схема в програмному забезпеченні
До програмного забезпечення це дійшло кілька років тому.
Актив, який тут вичавлюють, не будівля. Це клієнти, які не можуть легко піти.
Зрілий продукт із давніми клієнтами можна переоцінити. Ці клієнти не можуть швидко переїхати, тож більшість із них платить.
Водночас можна урізати витрати на інженерію. Це проявляється роками, а на той час продаж уже відбувся.
Частина 2 описала, як це виглядало для клієнтів VMware.
Є й версія, яку фінансують інвестори, а не борг. Її описували так часто, що вона заслужила назву: enshittification, слово, яким канадський письменник Корі Докторов користується з 2022 року.
Вона йде в 3 етапи.
- Сервіс продають дешевше, ніж коштує його робота, а різницю покривають інвестори. Він дешевий і добрий, тож люди на нього переходять.
- Щойно люди вже не можуть легко піти, його змінюють під платних бізнес-клієнтів.
- Щойно обидві сторони прив’язані, умови знову змінюють, щоб підняти прибуток.
Для цієї серії важливий етап 1.
Компанія, яка роками продає нижче собівартості, виграє не тому, що вона краща. Їй платять, щоб вона забрала ринок.
Менші бізнеси, які мають самі покривати свої витрати, не можуть дорівнятися до такої ціни. Чимало закриваються.
Коли згодом ціни піднімаються до чогось стійкого, вибору, який колись був, часто вже немає.
Що це означає для тебе
З цього випливають дві практичні речі, і обидві досить легко зробити.
Перевір, скільки людей підтримують твої залежності.
Подивися на інструменти, без яких твої системи не можуть працювати. З’ясуй, скільки людей активно підтримують кожен із них.
Якщо відповідь 1 або 2, це варто знати. Можливо, ти захочеш фінансувати цю роботу, тримати власну копію коду або спланувати, що робитимеш, якщо вона зупиниться.
Стеж, кому належать твої постачальники.
Твої умови йдуть за власником, а не за продуктом. Зміна власника може зрушити твоє поновлення більше, ніж будь-яка зміна в самому програмному забезпеченні.
Коли підписуєш, перевір, що лишається в тебе, якщо ти перестанеш платити. Перевір, чи зможеш ти далі запускати те, що вже встановив, і чи отримуватимеш оновлення безпеки.
Ні те, ні інше не забирає багато часу. І те, і інше набагато легше зробити до поновлення, ніж під час нього.
Частина 4 розглядає, що суди і регулятори вже вирішили.
Вперше опубліковано: 2026-08-25. Востаннє оновлено: 2026-08-25.