Частина 5 з 8. Частина 4 розглянула, що вирішили суди й регулятори.

Про що цей допис

  • Закон, що сягає компаній в інших країнах.
  • Що з цього зробила Франція.
  • Давніші побоювання щодо комерційної інформації.
  • Тиск через торгівлю.
  • Припущення, що мандрують разом із продуктом.

Закон, що сягає компаній в інших країнах

Частина 2 пояснила, як закон однієї країни може сягнути даних, що їх тримає підконтрольна їй компанія.

Той самий принцип сягає і самих компаній, і наслідки бувають значно більшими.

Найкраще задокументований приклад у Європі це Alstom, французька машинобудівна компанія.

У 2014 році Alstom визнала провину в Сполучених Штатах і погодилася сплатити 772 млн доларів. Справа велася за Foreign Corrupt Practices Act, американським законом проти хабарництва. Міністерство юстиції США оприлюднило подробиці.

Хабарі були справжні. Це не історія про невинну компанію.

Одного з керівників Alstom також заарештували, коли він їхав транзитом через Сполучені Штати, і він відбув час у в’язниці.

Приблизно тоді ж Alstom продала свій енергетичний бізнес General Electric, американській компанії.

Той керівник відтоді стверджує, що незавершена справа працювала як тиск під час цього продажу. Прокурори США заперечують, що діяли на користь американського покупця.

Цю суперечку так і не розв’язано, тож і цей допис її не розв’яже.

Що з цього зробила Франція

Показати можна те, до якого висновку французька держава дійшла згодом.

У червні 2019 року прем’єр-міністр Франції отримав доповідь. Її знають як доповідь Гувена, і її назва говорить про відновлення французького та європейського суверенітету й захист компаній від законів з екстериторіальною дією.

Екстериторіальний означає закон, що діє за межами країни, яка його ухвалила.

Доповідь виявила 3 речі, які варто тут повторити.

  • На французькі, європейські та інші неамериканські компанії наклали дуже великі штрафи, що сягали десятків мільярдів доларів.
  • Значна частина цих дій мала мало прямого зв’язку з територією Сполучених Штатів.
  • Французькі компанії не мали дієвих правових засобів, щоб себе захистити.

Вона також зазначила, що американські компанії рідко ставали мішенню.

Тоді Франція оновила свій блокувальний закон, що обмежує, яку інформацію французькі компанії можуть передавати іноземним органам. Раніше парламентське розслідування розглядало ту саму тему у 2016 році.

Тобі не треба ковтати кожен висновок тієї доповіді. Досить того, що національний парламент розглянув питання і вирішив, що це справа суверенітету.

Для твого власного планування висновок короткий.

Правова залежність від іншої країни це комерційна залежність. Не лише питання відповідності.

Давніші побоювання щодо комерційної інформації

Це побоювання не нове, і варто знати, як далеко назад воно сягає.

У 2001 році Європейський парламент опублікував доповідь про глобальну систему перехоплення зв’язку, тоді відому як ECHELON. Відтоді Парламент опублікував дослідження, що повертається до тієї роботи.

Доповідь дійшла висновку, що така система існувала. Вона також розглянула твердження, що перехоплену інформацію використовували для комерційної переваги, зокрема проти європейських компаній.

Ці твердження тоді оскаржували, і довести їх досі важко.

Згадую про це не для того, щоб їх розв’язати. А тому, що Європейський парламент поставився до питання досить серйозно, щоб провести офіційне розслідування 25 років тому, і відтоді воно нікуди не зникло.

Тиск через торгівлю

Частина 2 описала мита на обладнання і те, як Канада відмовилася від свого податку на цифрові послуги після того, як торговельні переговори зірвали.

Є ще один крок, який варто записати окремо, бо він стосується людей, а не товарів.

У січні 2026 року Державний департамент США запровадив візові обмеження щодо 5 європейських посадовців. Вони працювали над Digital Markets Act і Digital Services Act, європейськими законами, що регулюють великі онлайн-платформи.

Це йшло поряд із погрозами митами, пов’язаними з європейськими заходами примусу.

Center for Strategic and International Studies описав це як використання торговельних заходів, щоб відбити бажання регулювати цифрову сферу.

Istituto Affari Internazionali, італійський інститут, розглянув, чи стає застосування Digital Markets Act предметом торгу через це.

Ось відкрите питання. Якщо європейські технологічні правила можна зсунути торговельним тиском, захист, який вони тобі дають, менш певний, ніж каже текст.

Чесно буде додати, що торговельний тиск це звичайний інструмент державної політики, яким користується чимало країн, зокрема європейські. Річ тут у тому, на що його спрямовують.

Припущення, що мандрують разом із продуктом

Останній пункт тихіший за решту: жодної судової справи, жодного штрафу. А впливає він на тебе щодня.

Програмне забезпечення створюють для ринку, який його розробники знають найкраще. Припущення цього ринку мандрують разом із ним.

Деякі ти впізнаєш одразу.

  • Налаштування приватності часто за замовчуванням ведуть до поширення, бо так прийнято у Сполучених Штатах. Європейське право починає з того, щоб спитати дозволу.
  • Інструменти керування персоналом часто припускають, що трудові відносини можна припинити за короткий строк і що немає ради працівників, з якою треба радитися.
  • Типові умови договору часто хочуть, щоб спори розглядав суд США за законом США, навіть для європейського клієнта.
  • Правила щодо вмісту йдуть за підходом 1 країни до свободи слова, а потім їх застосовують у всьому світі.
  • Підтримка менших мов з’являється останньою, а часом і зовсім ні.

Ніщо з цього не робиться, щоб комусь дошкулити. Це звичайний наслідок того, що продукт будують для домашнього ринку, а продають усюди.

Утім, це пояснює дещо в ширшій суперечці.

General Data Protection Regulation, Digital Markets Act і Digital Services Act здебільшого є заявою Європи, що вона окремий правовий простір зі своїми усталеними правилами.

Відповідь на це включала й ті торговельні заходи, що описані вище.

Що це означає для тебе

Звідси випливають три практичні речі.

Прочитай пункт про застосовне право. Перевір, чиї суди розглядатимуть спір. У великому договорі про це варто домовлятися.

Спитай, де зареєстрована материнська компанія твого постачальника. Ця відповідь вирішує більше, ніж адреса центру обробки даних.

Перевір, що продукт пасує твоєму правовому середовищу, перш ніж купувати. Згода, правила зайнятості й ведення записів це звичні місця, де імпортоване налаштування за замовчуванням не відповідає місцевому праву.

Нічого з цього не вимагає думки про будь-який уряд. Це звичайна перевірка постачальника, застосована до питання, яке більшість закупівельних чеклістів досі пропускає.

Частина 6 розглядає безпеку і те, яку мірку застосовують, коли постачальника відсторонюють з міркувань національної безпеки.


Уперше опубліковано: 2026-08-25. Останнє оновлення: 2026-08-25.