Частина 6 з 8. Частина 5 розглядала, як далеко сягає закон однієї країни.

Про що цей допис

  • Причина, яку називають, коли відсторонюють деяких постачальників.
  • Що встановлено про ослаблені продукти.
  • Що сталося 2024 року.
  • Чому це стосується й Європи.
  • Що ти можеш із цим зробити.

Причина, яку називають, коли відсторонюють деяких постачальників

Кілька урядів відсторонили китайських постачальників від телефонних та інтернет-мереж і обмежили деякі китайські застосунки на службових пристроях.

Причина зазвичай та сама: компанію можна змусити допомагати власному уряду. Отже, обладнання несе ризик, хоч би що робив код.

Це міркування слушне. І це те саме міркування, що й у частині 2, де йшлося про те, чий закон діє щодо твоїх даних.

Перш ніж іти далі, скажімо одне прямо.

Кібероперації китайської держави реальні. Європейські агенції національної безпеки документують їх так само, як американські, і серед них є масштабні крадіжки комерційної інформації. Ніщо в цьому дописі не є їх захистом.

Але якщо принцип полягає в тому, що постачальника можна змусити допомагати власному уряду, то він стосується кожного постачальника, який має уряд.

Застосуй його рівно, і з європейського та американського боку список не порожній. Подекуди він встановлений твердіше за звинувачення, бо його розслідували парламенти.

Що встановлено про ослаблені продукти

Три пункти, кожен із джерелом, у порядку того, наскільки міцно вони стоять.

Розвідка володіла компанією, що займалася шифруванням.

Crypto AG була швейцарською компанією, що від 1950-х продавала шифрувальні машини понад 120 урядам.

Нею володіли американське ЦРУ (CIA) і німецька BND. Машини змінювали так, щоб ці служби могли читати повідомлення урядів, які їх купували.

Це спирається не лише на журналістику. Коли історія вийшла назовні, власний орган Парламенту Швейцарії з нагляду за розвідкою провів розслідування й опублікував звіт у листопаді 2020 року.

Швейцарський суспільний мовник SWI висвітлив висновки, зокрема те, що швейцарська розвідка знала про це з 1993 року.

Серед клієнтів були європейські уряди. Це тривало приблизно 50 років.

Криптографічний стандарт відкликали.

Генератор випадкових чисел під назвою Dual_EC_DRBG опублікували як стандарт Сполучених Штатів. Випадкові числа шифрування використовує, щоб ключі були непередбачуваними.

Дослідники показали, що його конструкція дозволяла тому, хто вибрав певні значення всередині, передбачати його вихід.

Орган стандартизації 2013 року порадив його не використовувати, а 2014 року вилучив. The Register тоді писав про пов’язані з цим комерційні домовленості.

Обладнання перехоплювали в дорозі.

У грудні 2013 року німецький журнал Der Spiegel опублікував каталог інструментів перехоплення, що охоплював маршрутизатори, міжмережеві екрани, сервери й мікропрограми сховищ відомих виробників.

У публікаціях також описано, як обладнання перенаправляли в дорозі, змінювали, перепаковували й відправляли далі клієнтові.

Над останнім варто на мить замислитися кожному, хто купує апаратне забезпечення.

Це означає, що межа довіри проходить не лише по твоєму постачальнику. Вона проходить по постачальнику і по всіх, хто має справу з доставкою.

Чесний постачальник не може дати тобі гарантій щодо другої частини.

Що сталося 2024 року

Це подія, яка відповідає на інженерне питання, і це найкорисніше в цьому дописі.

1994 року Сполучені Штати ухвалили закон, що вимагав від телефонних компаній будувати мережі так, щоб зв’язок можна було перехопити за законним запитом.

Отже, вхід був постійним, вбудованим і регульованим правовою процедурою.

2024 року виявили, що група, пов’язана з китайською державою, публічно названа Salt Typhoon, проникла щонайменше в 9 великих американських телефонних компаній.

Серед систем, до яких вона дісталася, були самі системи перехоплення. The Register писав про реакцію законодавців.

Вхід, який один уряд вимагав вбудувати, став входом, через який зайшов інший уряд.

Це не невезіння. Це випливає з того, як така річ працює.

Вбудований вхід є можливістю, а не правилом. Закон, що ним керує, зобов’язує лише тих, хто цей закон визнає. Того, хто зламав систему, він не зобов’язує.

Кожен аргумент на користь вбудованого законного доступу припускає, що доступ можна втримати за тим, кому він призначений. Це найясніший доказ, що таке припущення не справджується.

Чому це стосується й Європи

Якщо це міркування правильне, воно правильне всюди, і як таке воно стосується й європейських пропозицій.

Пропозиції сканувати повідомлення на пристрої ще до шифрування створюють такий самий вбудований вхід.

Сполучене Королівство має повноваження вимагати від компаній надавати технічні можливості. Його використали, щоб вимагати змін у функції шифрування, і постачальник прибрав цю функцію у Сполученому Королівстві, аніж її змінити.

Обидва підходи просувають демократії, з наглядом і з серйозних причин, як-от захист дітей.

Обидва також будують саме ту можливість, яку, як показав 2024 рік, не вдається надійно втримати за тим, кому її призначено.

Європейський вхід не безпечніший за будь-який інший, бо зловмисникові байдуже, наскільки підзвітна установа. Йому важить лише те, чи ця річ існує.

Ось чому корисна версія цього аргументу технічна, а не політична.

«Не довіряй постачальникам із країни X» доводиться переглядати щоразу, коли зміщується політика.

«Вважай, що будь-яким вбудованим входом зрештою скористається той, для кого його не будували» тримається хоч би що.

Що ти можеш із цим зробити

Практична відповідь стосується не передусім того, в кого ти купуєш. Вона про те, щоб проєктувати так, аби це питання важило менше.

Вважай мережу ненадійною. Шифруй трафік наскрізно й не дозволяй одній системі довіряти іншій лише через те, де вона стоїть у мережі.

Тримай власні ключі шифрування, де можеш. Частина 2 пояснила, чому це змінює те, кого можна попросити видати твої дані. Це також обмежує те, що зловмисник вважатиме вартим уваги.

Надсилай менше. Дані, яких ти ніколи не збирав, не можна перехопити, вимагати чи втратити. Найменш модний засіб контролю в списку, і часто найдієвіший.

Перевір, що запускає твоє обладнання, перш ніж йому довіряти. Перевірене завантаження й перевірку мікропрограм варто ввімкнути там, де твоє апаратне забезпечення це підтримує.

На справді чутливих системах перевіряй поставки. Пакування із захистом від розкриття й записані серійні номери досить прості.

Жоден із цих кроків не вимагає від тебе вирішувати, якого уряду боятися найбільше.

Саме тому вони кращі як відповідь. Засіб контролю, що працює лише тоді, коли твоя здогадка про політику правильна, насправді не є засобом контролю.

Частина 7 виходить за межі технологій і дивиться, як інші галузі впоралися з тією самою проблемою.


Уперше опубліковано: 2026-08-25. Востаннє оновлено: 2026-08-25.