Що таке i440fx і Q35?
Кожна віртуальна машина QEMU має віртуальний чипсет. Він визначає всю віртуальну материнську плату: топологію шини PCI/PCIe, південний міст, контролер переривань і те, що бачить гостьова ОС, коли перелічує обладнання під час завантаження.
QEMU пропонує два варіанти: i440fx і Q35.
i440fx емулює Intel 440FX з кодовою назвою Natoma, випущений 1996 року як чипсет для Pentium Pro, а згодом і для Pentium II. Він показує пласку шину PCI без власної підтримки PCIe. Це був перший тип машини в QEMU, і він довго лишався типовим. Непоганий вік як на чипсет, спроєктований під Pentium Pro.
Q35 емулює Intel Q35 Express, випущений у червні 2007 року для покоління Core 2, у парі з південним мостом ICH9. Він дає гостю справжній кореневий комплекс PCIe і сучасний контролер переривань. Прокинуті пристрої з’являються як власні пристрої PCIe з правильною топологією.
Обидва віртуальні. Жоден не впливає на справжнє обладнання, яким користується хост. Різниця в тому, що бачить гостьова ОС.
Чому Q35 важливий для passthrough
Пристрої, прокинуті у ВМ на i440fx, з’являються як застарілі пристрої PCI, хоч би чим вони були насправді. Гість бачить їх як «дуже швидкі пристрої PCI», а не як пристрої PCIe. Деяким драйверам це не заважає. Інші чекають PCIe і поводяться неправильно або відмовляються завантажуватися, коли його не знаходять.
Кореневий комплекс PCIe у Q35 змінює картину в кількох місцях.
MSI-X
MSI-X (Message Signalled Interrupts, Extended) потребує PCIe. На i440fx MSI-X або відкочується до застарілих переривань INTx, або не працює взагалі.
Для NVMe це важить дуже багато. Контролери NVMe спираються на MSI-X у своїй багаточерговій архітектурі. Кожна пара черг вводу-виводу отримує власний вектор переривань. Без MSI-X усі завершення вводу-виводу йдуть через одне переривання, і на високих IOPS це стає вузьким місцем.
Це важить і для сучасних мережевих карт та GPU. Будь-якому пристрою, що розкидає навантаження по ядрах CPU через кілька векторів переривань, потрібен MSI-X.
AER (Advanced Error Reporting)
PCIe AER дає гостю змогу як слід виявляти й обробляти помилки пристроїв, а не тихо падати. На i440fx гість зовсім не бачить помилок рівня PCIe.
Для робочого навантаження в продакшені з прокинутим пристроєм тихе ковтання помилок є проблемою. AER дає гостьовому драйверу змогу записати в журнал, повідомити, а часом і відновитися після апаратних помилок, які інакше лишалися б непоміченими, аж поки не зіпсуються дані.
ACS (Access Control Services)
ACS керує прямим DMA між пристроями на одній шині. Це частина моделі ізоляції IOMMU. Він не дає одному пристрою писати через DMA в пам’ять іншого пристрою в обхід IOMMU.
На i440fx віртуальна топологія шини взагалі не підтримує ACS. Базовий passthrough від цього не ламається, але ізоляція, яку мав би давати IOMMU, слабшає.
Як подано групи IOMMU
Ієрархія PCIe у Q35 означає, що кожен віртуальний слот може сидіти у власній групі IOMMU всередині гостя. i440fx звалює все на одну спільну шину, і налаштувати IOMMU з боку гостя стає складно.
Це важливо для вкладеної віртуалізації, коли самому гостю потрібні чисті групи IOMMU. І для vIOMMU, який є лише на Q35.
vIOMMU
Якщо самому гостю потрібна можливість IOMMU (для вкладеного passthrough, для DPDK чи для певних налаштувань безпеки), для цього потрібен тип машини Q35.
Емуляція vIOMMU дає гостю змогу запускати власний IOMMU, і це корисно для:
- Вкладеного passthrough ВМ (ВМ у ВМ із доступом до пристрою)
- Мережі в просторі користувача на DPDK, коли застосунку потрібен захист IOMMU
- Налаштувань безпеки, що вимагають ізоляції DMA всередині гостя
Чому Q35 важливий і поза passthrough
Навіть якщо ти не робиш passthrough, для сучасних навантажень Q35 кращий вибір.
Мікропрограма OVMF (UEFI)
Поєднання Q35 і OVMF дає гостю сучасне середовище завантаження UEFI з підтримкою Secure Boot. i440fx може працювати з OVMF, але це поєднання гірше протестоване, і деякі функції працюють неправильно.
Windows 11 вимагає UEFI із Secure Boot. Цього вимагають апаратні вимоги Microsoft. Windows Server 2025 найкраще працює з UEFI. Q35 з OVMF є підтримуваним шляхом для обох.
Якщо ти запускаєш ВМ з Windows 11 чи Server 2025 на i440fx із SeaBIOS, ти воюєш проти течії. Сьогодні воно, може, й працює. Але екосистема рухається не туди.
AHCI
Q35 має власну емуляцію AHCI (Advanced Host Controller Interface) через південний міст ICH9. i440fx для завантажувальних дисків використовує старішу емуляцію IDE або LSI SCSI.
Для сховища VirtIO це не має значення. VirtIO повністю обходить контролер сховища чипсета. Але якщо ти використовуєш емуляцію SATA для гостьової ОС, якій під час встановлення бракує драйверів VirtIO, AHCI на Q35 набагато швидший за IDE на i440fx.
Накладні витрати, які несе i440fx, а Q35 ні
Розрив в AHCI не лише в тому, що один контролер новіший. Річ у тім, що i440fx змушує гостя платити гіпервізору майже за кожну взаємодію, а Q35 здебільшого ні.
Перехоплений доступ до регістрів. IDE програмують через застарілі порти вводу-виводу x86. Гість пише кількість секторів, потім регістри LBA, потім регістр команди. Кожен запис іде в окремий порт. Кожне з цих звернень хост перехоплює й емулює, а кожне перехоплення є виходом з ВМ, що коштує одиниці мікросекунд. Тож одна команда IDE коштує кількох виходів ще до того, як зрушать хоч якісь дані.
AHCI працює навпаки. Гість будує таблицю команд у власній RAM (жодних перехоплень, бо це просто запис у пам’ять), а потім робить один запис MMIO в регістр дверного дзвінка, щоб контролер її забрав. Одна команда коштує приблизно одного виходу замість п’яти чи шести.
Жодної черги команд. IDE видає одну команду і чекає, поки вона закінчиться. AHCI підтримує NCQ, тож у польоті може бути до 32 команд, і диск може завершувати їх у довільному порядку, щоб менше шукати. Тож решта вартості на команду розкладається на чергу, а не сплачується по одній.
Застарілий шлях переривань. Контролер IDE PIIX3 сигналізує про завершення на фіксованих застарілих IRQ 14 і 15, що приходять як INTx за рівнем. Переривання за рівнем треба підтвердити й розмаскувати, а оскільки лінії INTx спільні, гість мусить ще й з’ясувати, який пристрій його підняв. Кожен із цих кроків є ще одним перехопленням. MSI-X, якому потрібен Q35, це звичайний запис у пам’ять без спільної лінії, яку треба розпізнавати, і без кола підтвердження. На обладнанні з posted interrupts він може дійти до гостя взагалі без виходу.
Більша поверхня застарілих пристроїв. i440fx завжди показує свої застарілі платформні пристрої, разом із контролером IDE, хоч ВМ ними користується, хоч ні. Вони займають слоти PCI, їх перелічують і опитують на кожному завантаженні, і гостьові драйвери можуть раз у раз їх опитувати. Q35 показує менший, сучасніший набір. Менше хосту тримати, менше гостю обходити.
У ВМ на VirtIO нічого з цього не видно, тому різницю легко проґавити. Вона важлива під час встановлення, на образах аплаєнсів без драйверів VirtIO і на будь-якому гості, що досі завантажується з емульованого SATA чи IDE.
Менше віртуальних пристроїв, чистіша топологія
i440fx приходить із застарілим віртуальним обладнанням, якого в Q35 немає. Фіктивна звукова карта. Застарілий контролер IDE. Жоден не робить нічого корисного, але обидва з’їдають віртуальні слоти PCI і можуть заплутати гостьове ПЗ, яке спробує ними скористатися.
Q35 показує чистіший набір віртуального обладнання, ближчий до того, що показав би сучасний фізичний сервер.
Куди все рухається
RHEL 10 оголосив i440fx застарілим
Red Hat офіційно оголосив тип машини i440fx застарілим у RHEL 10. Це показує, куди рухається ширша екосистема KVM. Коли Red Hat щось оголошує застарілим, це значить, що вони більше не тестують його як першокласний шлях і не виправлятимуть пов’язаних із ним помилок.
Проєкт QEMU роками обговорює, чи оголошувати i440fx застарілим. Загальна думка така: тримати два шляхи чипсетів обтяжливо. Q35 є тим, що відповідає сучасному обладнанню.
Proxmox не пішов слідом
Proxmox VE досі створює нові ВМ на i440fx. Тип машини в майстрі створення показано як «Default (i440fx)», і так воно й лишається, поки ти його не зміниш. Q35 за один випадний список, але це вибір, який треба робити свідомо, на кожній ВМ, яку будуєш.
Саме через це й існує цей допис. Типовим є чипсет 1996 року, і ніщо в майстрі не каже тобі, що цей вибір має значення.
Перемикання наявної ВМ
Якщо в тебе є ВМ на i440fx, перемкнути її на Q35 можна в налаштуваннях обладнання або просто в конфігурації:
machine: q35
По суті це заміна віртуальної материнської плати. На наступному завантаженні інше обладнання.
Linux зазвичай справляється з цим без проблем.
Ядро заново перелічує пристрої і вантажить потрібні драйвери.
Імена інтерфейсів зміняться, бо віртуальна мережева карта переїжджає з шини PCI на шину PCIe.
Якщо твоя мережева конфігурація їх називає (наприклад eth0, ens18), онови її до перезавантаження, інакше втратиш мережу.
Windows менш поблажливий. Зміна чипсета означає інші віртуальні ідентифікатори обладнання для контролера сховища, мережевого адаптера та інших платформних пристроїв. Windows може знадобитися перевстановлення драйверів. Подекуди найчистіший шлях: свіже встановлення. Зазвичай винуватцем є старіший Windows.
FreeBSD та похідні (OPNsense, pfSense) зазвичай переносять перемикання, але спершу протестуй.
У всіх випадках тестуй на непродакшеновій ВМ, перш ніж перемикати щось важливе.
Коли i440fx досі потрібен
Кілька випадків досі потребують i440fx.
Застарілі гостьові операційні системи, старші за UEFI (Windows XP, Windows 2000 і подібні того ж віку), можуть не завантажитися на Q35. Ці ОС чекають застарілої топології PCI і SeaBIOS, які дає i440fx.
Деякі образи аплаєнсів збирають і тестують виключно на i440fx. Якщо постачальник підтримує лише i440fx, ним і користуєшся, поки вони не оновляться.
Для всього іншого (нових ВМ на Linux, сучасного Windows, будь-якого навантаження з passthrough) бери Q35. Нічого не виграєш, тримаючись чипсета 1996 року за звичкою.
Джерела
- Proxmox VE Wiki — PCI(e) Passthrough — офіційна документація Proxmox, яка називає Q35 рекомендованим типом машини для passthrough
- QEMU Q35 Chipset Specification (PDF) — оригінальний проєктний документ QEMU щодо Q35
- Proxmox Forum — Q35 vs i440fx Discussion — обговорення спільноти про практичні відмінності