Збірка на Postfix з попереднього допису це чотири пакети, з’єднані між собою, а сокет milter, сокет SASL і socketmap тримають їх узгодженими. Stalwart робить усе в одному бінарнику. Геть усе.
SMTP, IMAP і JMAP, поштове сховище, SPF, DKIM, DMARC, ARC, підписування DKIM, DANE, MTA-STS, звіти TLS, спам-фільтр і рушій Sieve, в одному процесі, який ти запускаєш один раз. Ні milter, який треба під’єднувати, ні демона політик на сокеті, ні другого пакета, який мусить погоджуватися з першим. На кожне правило цієї серії, яке на Postfix потребувало окремого інструмента, у Stalwart відповідь уже всередині.
Це справжня перевага, і цей допис не вдає, що ні. Але «вбудоване» і «безпечне за замовчуванням» це різні твердження, і прірва між ними становить увесь цей допис. Я поміряв Stalwart 0.16.27 рівно тими домашніми правилами, яким відповідала збірка на Postfix, у тій самій лабі, і записав кожну відповідь. Усі правила вмикаються. Увімкнути їх це вже інша справа.
Налаштування це база даних, а не файл
Почни з того, що дивує всіх, бо воно визначає все подальше. Postfix налаштовують у main.cf, текстовому файлі, який можна прочитати, порівняти й скопіювати на наступний сервер. У Stalwart один конфігураційний файл, і ось він увесь:
{"@type":"RocksDb","path":"/var/lib/stalwart/"}
Він називає базу даних. Кожне інше налаштування, слухачі, політика TLS, правила проти спаму, скрипти Sieve, живе всередині цієї бази, і змінюєш ти його через JMAP API або stalwart-cli, а потім перезавантаження:
stalwart-cli apply --file house-policy.json
stalwart-cli create Action/ReloadSettings
Є й вебінтерфейс.1 Конфігурація це стан запущеного сервісу, а не файл на диску, і це ріже в обидва боки. Ти отримуєш живий API і жодного демона, який треба перезавантажувати руками. Ти втрачаєш те, що текстовий файл дає задарма: diff, коментар, коміт, перевірену копію для повторного розгортання. Ті, хто керує Stalwart декларативно, зрештою тримають у системі контролю версій файл плану, який споживає apply, і це правильний інстинкт, а ще рівно та файлова конфігурація, без якої вони починали.
Що він приймає з коробки
Перш ніж правила стануть на місце, ось що Stalwart робить одразу після встановлення. Це чесна точка відліку, і вона не заспокоює.
| З коробки Stalwart… | |
|---|---|
| сесію відкритим текстом, без STARTTLS | приймає |
| підроблений підписаний рахунок | приймає |
| лист, що не проходить SPF | приймає |
| підробку власного домену | приймає |
| домен відправника, якого не існує | приймає |
| доставку на сервер лише з відкритим текстом | надсилає відкритим текстом |
| відкритий релей на порту 25 | відмовляє |
| вхід із чужим відправником конверта | відмовляє |
вхід із підробленим заголовком From: | приймає |
| вихідну доставку на недійсний сертифікат, при повторі | приймає |
Дві відмови це єдина добра новина в стовпці, і користувач після входу все одно міг підробити видимий From:.
Нічого з цього не притаманне лише Stalwart. Це той самий набір поступливих налаштувань, з яким постачається майже кожен поштовий сервер, з тієї самої двадцятирічної причини, і це весь аргумент головного допису цієї серії: /uk/email/why-every-mail-setting-has-to-be-right/. Сервер, який робить усе, не є сервером, який робить усе безпечно. Це досі налаштовувати тобі.
Чотири місця для правила
Ось де дизайн з одним бінарником справді працює інакше. На Postfix майже кожне вхідне правило це рядок smtpd_*_restrictions або milter. У Stalwart той самий набір правил розходиться по чотирьох окремих механізмах, і потрібні всі чотири.
Мова виразів, мапа «тег у дію» і скрипт Sieve це три різні синтаксиси, і це ще без налаштувань слухачів. Один бінарник, чотири речі, які треба вивчити. Але коли політику застосовано, записи збігаються правило в правило зі збіркою на Postfix:
| Правило | Відповідь Stalwart |
|---|---|
| Жодного відкритого тексту на вході | 550 5.7.1 Sender address not allowed. |
| Релей на порту 25 | 550 5.1.2 Relay not allowed. |
| Релей на 587 без входу | 503 5.5.1 You must authenticate first. |
| Вхід, що надсилає від чужого відправника конверта | 501 5.5.4 You are not allowed to send from this address. |
Вхід, що підробляє заголовок From: | 503 5.5.3 You may only send as your own address |
| Підписаний, цілий, вирівняний лист | приймає |
| Підроблений підписаний лист | 503 5.5.3 DKIM signature does not verify |
| Жорсткий збій SPF | 550 5.7.1 … excessive spam score. |
Кожна відповідь узята з робочого лабораторного сервера, через IPv4 та IPv6. Правила тримаються. Тепер три місця, де шлях до цього дечого мене навчив.
Збій DKIM потребує скрипту Sieve, а не очевидного налаштування
У Stalwart є вбудований результат DKIM і спам-тег для невдалого підпису, DKIM_REJECT, і очевидно було б відхиляти за ним. Він не ловить того випадку, який важливий. Коли в підписаному листі по дорозі змінюють тіло, а це той самий випадок шахрайства з рахунками, до якого вся серія постійно повертається, верифікатор DKIM у Stalwart повідомляє результат як neutral, а не fail. Якщо читати код mail-auth, невідповідність хешу тіла потрапляє в нейтральний кошик, тож тег відхилення ніколи не спрацьовує, і підроблений лист доставляється.2
Тож правило DKIM натомість стає скриптом Sieve, який дивиться прямо на результат перевірки й відхиляє все, що не є чистим проходженням або справжньою відсутністю підпису:
if anyof (string :is "${env.dkim.result}" "neutral",
string :is "${env.dkim.result}" "fail",
string :is "${env.dkim.result}" "permerror") {
ereject "DKIM signature does not verify: the message was changed or forged";
stop;
}
Непідписаний лист залишає результат порожнім, і його не чіпають, бо непідписаний це не збій DKIM; цим займається DMARC з p=reject. Зі скриптом на місці підроблений рахунок відхиляється на DATA:
B REFUSED (503, b'5.5.3 DKIM signature does not verify: the message was changed or forged')
Той самий скрипт несе й правило заголовка From:, бо порівняти заголовок із входом це теж робота для Sieve. Два правила, один скрипт, і жодне з них не є тим налаштуванням, до якого ти потягнувся б першим.
Перевірка невідомого відправника слабша, ніж здається
На Postfix домен відправника, якого не існує, відхиляється на MAIL FROM, ще до того, як надіслано хоч байт тіла, чистим 550 5.1.8 Domain not found. Stalwart доходить до тієї самої відмови, але пізніше і крихкіше.
Перевірка це спам-тег, FROMHOST_NORES_A_OR_MX, який спрацьовує, коли домен відправника не має ні запису A, ні MX. Тож відмова приходить уже після того, як отримано весь лист, як відхилення за спам-балом:
550 5.7.1 Message rejected due to excessive spam score.
Це правильна відповідь довшою дорогою, і дві речі тут важливі. По-перше, якщо читати код спам-фільтра, перевірка запускається лише тоді, коли адреса відправника проходить тест «чи дійсна», а дійсна означає, що домен лежить під відомим публічним суфіксом, тож вигаданий домен верхнього рівня оминає перевірку A і MX повністю. По-друге, і саме це кусає: пошук розрізняє помилку DNS і відсутність у DNS. Домен, що повертає SERVFAIL, а не чисте «такого імені нема», не отримує тегу, і лист приймається. Postfix його відкладає. Stalwart впускає. Це відкриття при збої саме на тому неоднозначному випадку, заради якого існує засіб безпеки, і єдине місце в цій збірці, де Stalwart вимірно менш безпечний за відповідник на Postfix.
IPv6 це запасний варіант, доки ти це не зміниш
IPv6 у цій серії обов’язковий, в обидва боки. Stalwart слухає на обох сімействах без зайвого клопоту. Заковика у вихідному напрямку: маршрут із коробки резолвить спершу IPv4, тож до сервера з подвійним стеком ідуть через IPv4, а IPv6 лишається тільки запасним варіантом. У тій самій лабі Postfix використовував IPv6. Stalwart використовував v4, доки маршрут не перемкнули на пріоритет v6:
"ipLookupStrategy": "v6ThenV4"
Після цього доставка на сервер із подвійним стеком іде через IPv6, і журнали це підтверджують: з’єднання доходить до адреси v6. Це одне налаштування. І воно не за замовчуванням, а щодо вимоги IPv6 замовчування стоїть навпаки.
MTA-STS застосовує політику і повертає лист зарано
Stalwart публікує власну політику MTA-STS, і це справді приємна деталь: не треба окремого вебсервера, як збірці на Postfix потрібен nginx. Але постачається вона в режимі testing, який нічого не застосовує, і віддається під сертифікатом поштового хоста, а не тим, що відповідає імені хоста політики, тож перевіряльне завантаження не проходить, доки не виправиш обидва. Постав режим enforce і завантаж сертифікат для хоста mta-sts, і політика віддається й перевіряється як слід:
mta-sts.policy-fetch strict = true
mta-sts.authorized
Відправна сторона теж застосовує політику і відмовляє адресатові, чия політика не містить його MX. Але відмовляє не так: невідповідність це постійний збій із першої ж спроби, і лист повертається. RFC 8461 прямо каже, що так не має бути:
In all cases, MTAs SHOULD treat such failures as transient errors and retry delivery later.3
Stalwart таки повторно завантажує політику перед збоєм, тож жорстке правило стандарту, що спершу треба перевірити нову політику, виконано. М’якше SHOULD, що збій треба вважати тимчасовим і повторити, ні. Ціна: повернений лист там, де відкладення було б лагіднішим, на збої, який зазвичай тимчасовий.
Вихідний TLS: обов’язковий, а де можна, то й сильніший
Як і в збірці на Postfix, вихідна сторона робить encrypt нижньою межею і піднімає кожного адресата вище, коли адресат на це заслуговує. MtaTlsStrategy у Stalwart задає рівень для кожного механізму, і домашня політика така:
| Механізм | Домашнє налаштування | Ефект |
|---|---|---|
| STARTTLS | require | ніколи не надсилати відкритим текстом, нікому |
| DANE | optional | автентифікувати там, де опубліковано підписаний TLSA |
| MTA-STS | optional | дотримуватися застосовної політики там, де її опубліковано |
| Недійсні сертифікати | вимкнено | сертифікат, що не проходить перевірку, відкладає пошту |
require на STARTTLS це та нижня межа, якої бракує налаштуванню з коробки: без змін вихідна стратегія при повторі відступала до прийняття недійсного сертифіката. З нижньою межею адресат, який не пропонує придатного TLS, відкладається, а не понижується.
DANE є, але лаба не змогла цього довести
Найсильніший вихідний засіб, DANE, вбудований, як і все інше, і його вихідний TLS закривається при збої, як і належить: спрямований на сервер, чий сертифікат він не зміг перевірити, Stalwart відмовився й притримав лист, а не надіслав його відкритим текстом. Чого закрита лаба не змогла зробити, то це показати успіх DANE, і це справжнє обмеження, яке варто записати.
Stalwart вмикає DANE лише тоді, коли може сам перевірити кореневий ключ DNS, через з’єднання з резолвером, яке не є звичайним UDP. Приватний лабораторний корінь цього дати не може, тож Stalwart вимикає DANE і пише попередження в шлях, якого за замовчуванням не існує. Легко пропустити. Гірше, для підписаної зони він потім повідомляє, що записи TLSA «не підписані DNSSEC», коли справжня причина в його власному резолвері. Повідомлення звинувачує не те.
Stalwart постачає діагностику доставки лише для читання саме для цього: кінцеву точку, яка проходить увесь вихідний шлях і ніколи не надсилає листа. Вона транслює кожен крок по ходу:
GET /api/live/delivery/<domain>?timeout=20
| Крок | Що повідомляє |
|---|---|
| Пошук MX | поштові сервери і чи пошук пройшов валідацію |
| MTA-STS | отриману політику і чи MX авторизовано |
| TLS-RPT | адресу для звітів, яку публікує домен |
| TLSA | записи DANE і чи вони підписані DNSSEC |
| Connect, EHLO, STARTTLS | сесію до TLS, із шифром |
| Перевірка DANE, QUIT | збіг сертифіката, потім чисте завершення |
Ні MAIL FROM, ні RCPT TO, нічого не доставлено. Це перевірка, яку треба запустити проти справжнього домену з DANE, щоб побачити позитивний випадок, якого ця лаба показати не може.
Довести позитивний випадок DANE означає запустити це проти справжніх доменів, що публікують DANE, з екземпляра, підключеного до інтернету. Це єдиний тест у цій серії, якого закрита лаба зробити не може, і чесна межа того, що лаба здатна тобі показати.
То чи вбудоване краще?
Ось те, навколо чого кружляв увесь допис. Вбудоване означає менше встановлювати, менше з’єднувати, менше тримати узгодженим між версіями, і є справжня цінність в одному процесі, де результат SPF просто вже є для перевірки DKIM, а обидва є для скрипту Sieve, без сокета між ними. Для невеликого розгортання, яке хоче одну річ запускати й оновлювати, це справді добра відповідь, і ніщо вище не є причиною ним не користуватися.
Але кожна важка частина цієї серії пережила переїзд в один бінарник. Налаштування з коробки досі поступливі. Правила досі треба знайти й увімкнути, у чотирьох механізмах замість одного. Відхилення при збої DKIM досі потребує написаного руками скрипту. Перевірка невідомого відправника досі пропускає при помилці DNS. MTA-STS досі повертає лист там, де мав би відкласти. Ніщо з цього не стало легшим, бо код живе в одному процесі. Це властивості задачі, а не пакування.
Постав дві збірки поруч, і закономірність очевидна:
| Збірка на Postfix | Stalwart | |
|---|---|---|
| Що запускати | 4 пакети, 3 сокети | 1 бінарник |
| Конфігурація | main.cf, текстовий файл | база даних, через API |
| SPF, DKIM, DMARC | milter Rspamd | вбудовано |
| DANE, MTA-STS на вихід | postfix-tlspol | вбудовано |
| Публікація MTA-STS | окремий nginx | вбудовано |
| Відхилення при збої DKIM | force action у Rspamd | скрипт Sieve (вбудований тег це пропускає) |
| Невідомий відправник | 550 на MAIL FROM | 550 після DATA, пропускає при SERVFAIL |
| Невідповідність MTA-STS на вихід | відкладає, повторює | повертає з першої спроби |
| Вихідний IPv6 | використовував за замовчуванням | запасний, доки не перемкнеш на спершу v6 |
| Налаштування з коробки | поступливі | поступливі |
Це чесний висновок, і той самий, до якого допис про Postfix дійшов іншою дорогою. Пошту робить безпечною не кількість бінарників. Її робить безпечною людина, яка вирішує, що кожне правило важливе, знаходить, де воно живе, вмикає його і надсилає той лист, який воно має зупинити, щоб перевірити, що зупинило. Stalwart дозволяє зробити все це, в одному процесі, через охайний API. А ще він, якщо його не чіпати, прийме сесію відкритим текстом, підробленого відправника і змінений рахунок, точнісінько як усе інше. Бінарник один. Робота ні.
Документація Stalwart — конфігурація через JMAP API керування і
stalwart-cli, налаштування зберігаються в сховищі даних, а не у файлі. Тут використано версію 0.16.27. ↩︎mail-auth, бібліотека, яку Stalwart використовує для DKIM — його верифікатор DKIM повідомляє невідповідність хешу тіла як нейтральний результат, а не збій, тому відхилення лише за тегом збою не ловить підроблене тіло. ↩︎
RFC 8461 §5 — SMTP MTA Strict Transport Security: при збої перевірки політики «In all cases, MTAs SHOULD treat such failures as transient errors and retry delivery later», а лист «MUST NOT be permanently failed», доки відправник не перевірив оновлену політику. ↩︎