Я був системним адміністратором DNS-реєстру в Nominet, реєстрі .uk, з 2017 по 2019 рік: усередині будівлі, поки наростав тиск, який породив бунт 2021 року. Саме голосування відбулося вже після мого відходу, і ця частина є публічним записом, як завжди з посиланнями. Там, де я розповідаю, як це виглядало зсередини, я так і кажу.
Супутній допис до цього розповідає про ICANN, і він раз у раз з різних боків приходить до того самого питання: коли ніхто не тримає контракту над реєстром, що насправді змушує його поводитися належно?
.uk добре підходить, щоб на це відповісти, бо над ним ніхто контракту не тримає. Над ним немає реєстрової угоди ICANN, немає Specification 6, немає функції комплаєнсу, немає зовнішнього моніторингу і немає регулятора у звичному сенсі. Ofcom ним не керує. Уряд ним не керує.
Керують його члени. І в березні 2021 року вони цим скористалися.
Що таке Nominet насправді
Nominet це компанія з відповідальністю в межах гарантії. Акціонерів у неї немає. У неї є члени, реєстратори та інші зацікавлені сторони, які платять внесок і отримують голос, і її створили, щоб вести .uk заради суспільної користі, а не заради прибутку.
Уся історія в цій структурі. Компанія без власників, яких треба збагачувати, однаково отримує гроші, а реєстр, що веде національний простір імен без жодного конкурента, отримує їх чимало. На що цей надлишок призначений, конституція відповідає розмито, а правління відповідає на практиці.
Члени це єдина перевірка. Більше нічого немає. Що нормально, поки відповіді збігаються, і стає всією грою, коли вони перестають збігатися.
Господарство зсередини
Ось частина, яку люди поза реєстром рідко уявляють, і вона важлива для всього, що далі.
Nominet ніколи не був лише .uk. Поки я там працював, платформа несла:
.uk, домен коду країни (ccTLD), узагалі без контракту з ICANN..cymruі.wales, загальні домени верхнього рівня (gTLD), які Nominet тримає від власного імені, і вони якраз підпадають під реєстрові угоди ICANN.- Чужі gTLD. У квітні 2016 року Minds + Machines передала Nominet бекенд для до 28 своїх рядків, серед них
.london,.work,.law,.fashion,.cooking, і це поставило Nominet до верхнього ешелону операторів реєстрів за кількістю TLD у роботі. Додай брендові домени на зразок.bbcі.bentley. - Аварійна роль для ICANN. Nominet є одним з Emergency Back-end Registry Operators ICANN, тих контор, яким ICANN передає gTLD, коли забирає його в того, хто його вів. Він приєднався у 2014, а в грудні 2017 ICANN цим скористалася: Nominet став аварійним тимчасовим оператором
.wedпісля того, як у його оператора відмовив сервіс реєстраційних даних. - Бік резолвера. Nominet збудував і вів Protective DNS для National Cyber Security Centre (NCSC), рекурсивний резолвер, до якого звертаються органи публічного сектору Великої Британії і який відмовляється резолвити імена, відомі як шкідливі.
Одне уточнення варто зробити, бо «Nominet веде .uk» звучить вільніше, ніж мало б.
Nominet веде реєстр .uk і більшість того, що під ним: .co.uk, .org.uk, .me.uk і сам .uk другого рівня. Він ніколи не вів його весь. .ac.uk належить Jisc, наступнику академічної мережі, яка назвала uk взагалі, і Jisc адмініструє та реєструє імена під ним з 1996 року. Протягом років, про які цей допис, .gov.uk теж був за Jisc: Nominet забрав його лише у 2024 році, і навіть тепер погодження лишаються за Central Digital and Data Office, а не за реєстром.
Далі ще цікавіше, і в напрямку, якого не вгадаєш. Jisc також забезпечує адміністрування .gov.scot, а ще .gov.wales і .llyw.cymru, які обидва живуть усередині .wales і .cymru, двох загальних доменів верхнього рівня, які Nominet тримає від власного імені. Nominet веде ці TLD. Урядовий куточок у них веде хтось інший.
Тож навіть усередині простору імен однієї країни повноваження поділені, і поділила їх історія та звичай, а не чийсь задум.
Отже, одна організація перебувала в чотирьох різних відносинах із системою імен одночасно. Повністю поза досяжністю ICANN щодо .uk. Усередині неї, за контрактом і під постійними вимірюваннями, щодо gTLD. Інструмент, по який ICANN тягнулася, коли треба було забрати домен верхнього рівня в когось іншого. І резолвер, що вирішував, що урядовому відомству дозволено шукати.
Нічого з цього не є суперечністю. Ось як структура виглядає насправді, щойно перестаєш читати організаційні схеми й починаєш читати контракти. Повноваження тут чіпляються до окремих делегувань, а не до компаній.
Два режими, одна платформа
Тепер та частина, яку бачиш лише зсередини, і саме через неї господарство має значення, а не є дрібницею.
Для gTLD Nominet підписує реєстрову угоду ICANN, як і будь-хто. Діє Specification 6: жодних вайлдкардів, жодних синтезованих відповідей. Діє і Specification 10, і ICANN постійно вимірює дотримання ззовні: резолвінг DNS, спільна система реєстрації, сервіс Whois, депоненти ескроу й коректно підписані зони відстежуються щодо порогів, і провал крізь один із них це подія комплаєнсу, а не просто збій.
Порахуй зони. З одного боку .uk, без контракту. З іншого кілька десятків gTLD, і кожен під реєстровою угодою та зондом моніторингу. Зону без контракту на її ж платформі переважали приблизно тридцять до одного.
Тримати два операційні режими на одній платформі болісно, тому цього не роблять. Два процеси ескроу, два режими моніторингу, два набори інструкцій, дві процедури чергування, дві відповіді на те саме питання залежно від того, про яку зону тікет: саме так о третій ночі й робляться помилки. Коли ICANN щось вимагає для gTLD, ти не будуєш це двічі. Будуєш один раз і ведеш на цьому все.
А отже, вимоги ICANN лягли й на .uk. Не тому, що ICANN мала якісь повноваження над .uk, бо не мала жодних, а тому, що найдешевший безпечний спосіб виконати правило, яке зв’язує більшість твого господарства, це застосувати його до всього, і тому, що навмисно підтримувати поділ, щоб ccTLD міг робити те, чого не можна gTLD, не дає нічого, крім ще одного способу зламати платформу.
Жодного контракту на це не підписували. Жодних консультацій не було. Нікого у Великій Британії не питали. Вимога, написана в Лос-Анджелесі для загальних доменів верхнього рівня, визначила, як працював власний реєстр країни, через рішення про збірку.
Для протоколу: це також зробило ICANN реальною присутністю в графіку чергувань, а не рядком у документі про політику. Для частини господарства вона була контрагентом із контрактом, зондом, спрямованим на нашу інфраструктуру, і шляхом ескалації.
Продавати .uk, щоб платити за решту
Комерційна логіка всього цього і стала тим, проти чого члени зрештою виступили.
.uk це монополія. Є рівно одне місце, де можна купити домен .uk, попит майже нееластичний, а маржа фінансує все, що правління вирішить фінансувати. З 2016 року The Register відкрито доводив, що з реєстрантів .uk беруть зайве, щоб субсидувати решту операцій.
За генерального директора Russell Haworth, призначеного у 2015 році, Nominet активно рушив у кібербезпеку, зокрема з контрактом NCSC, з міркуванням, що реєстр, який сидить на національній інфраструктурі DNS, добре підходить для продажу безпекових послуг.
Таким був напрямок руху весь час, поки я там працював. Бунт не взявся нізвідки у 2021 році. Умови для нього заклали роками раніше, на очах у кожного, хто працював у будівлі.
Першою пішла благодійність
У січні 2018 року, поки я там працював, Nominet вийшов із власного благодійного фонду.
Nominet Trust фінансувався реєстром з 2008 року: £44 млн за цей період, £4 млн у 2016, £5,4 млн у 2017. Він давав гроші на проєкти «технології на добро». Він був, у доволі прямому сенсі, суспільною користю в компанії суспільної користі. Він став незалежним і в травні 2018 року перетворився на Social Tech Trust.
Заявленою причиною Haworth назвав те, що «the grant-giving, single funder model we set up in 2008 was not the most effective route to greatest impact.»
Поруч із цим оголосили Cyber Advisory Panel, яку очолив Haworth, націлену на уряд і корпоративний бізнес, з маркетинговою програмою за спиною і, за власними словами Nominet, можливо, з поглинанням.
Постав ці дві речі поруч, бо їх оголосили разом. Гроші, що йшли з будівлі до незалежного благодійного фонду, припинилися. Комерційне підприємство під головуванням генерального директора почалося. Членів не питали ні про те, ні про інше.
Один із них, Andrew Bennett, тоді поставив очевидне питання: куди підуть усі майбутні операційні прибутки?
Через три роки членство на нього відповіло.
Ось чому абзаци нижче не просто моє враження. Найбільше переміщення грошей суспільної користі в історії Nominet пішло від незалежного фонду з власним управлінням до панелі, яку очолював генеральний директор, одним оголошенням, без питання до власників. Хоч як оцінюй намір, напрямок грошей зафіксовано.
«Profit With a Purpose»
Такою була фраза: «прибуток з метою». Це було гасло всієї стратегії, і ми чули його дуже часто.
Проблема з ним була не в тому, що воно амбітне. А в тому, що дві його половини розійшлися. Прибуток був справжнім, зростав і йшов з полоненого ринку, якому більше ніде було купити .uk. Мета була слайдом у презентації.
Компанію можна тримати за таке гасло, і зрештою члени так і зробили. Усередині воно здебільшого породжувало особливу втому від того, що на кожних загальних зборах тобі кажуть, що комерційний натиск і є суспільною користю, тоді як рядок справжньої суспільної користі йде вниз.
Куди пішли гроші
Поки я там працював, ішли три речі, і жодна з них не є DNS для Сполученого Королівства.
Реєстр радіоспектра. Nominet збудував базу даних TV White Space, реєстр того, які радіочастоти вільні для використання в певному місці в певний час, і отримав схвалення FCC як адміністратор бази даних у США. Аргумент був такий: реєстр є реєстр, і компанія, яка добре робить один вид пошуку, може продавати інший.
Безпековий продукт для DNS. NTX, виявлення загроз на основі інспекції трафіку DNS, яке продавали урядам і підприємствам. Інакше кажучи, конкурент OpenDNS, тобто конкурент Cisco, у якого вирішив податися британський реєстр доменів.
Безпілотні автомобілі. Разом із дронами й інтернетом речей їх подавали як наступну велику хвилю речей, які треба буде називати й реєструвати.
Те, що з ними сталося, і є відповіддю на питання, чи були вони стратегією. Бізнес зі спектром продали RED Technologies, коли Nominet змінив фокус. Кіберробота дала технологію, на якій стояв контракт NCSC, який Nominet потім втратив у 2024 році. Безпілотні автомобілі так і не приїхали, як і домени, які їм мали знадобитися.
Заявка на Австралію
Була й четверта річ, і вона найбільше каже про амбіції. У 2018 році Nominet подав заявку на ведення реєстру Австралії.
auDA, яка адмініструє .au, виставила операції реєстру на тендер. Дев’ять заявок надійшли з усього світу, трьох відібрали до фіналу, і 1 липня 2018 року роботу перебрала Afilias, завершивши шістнадцять років, коли реєстр вела AusRegistry. auDA так і не оприлюднила, хто ще подавався, тож у записах ти цього не знайдеш, але Nominet там був, і я був там, поки ми за це боролися.
Порівняй це з іншими новинами того ж року. У січні 2018 року Nominet вийшов із благодійного фонду, якому дав £44 млн, на тій підставі, що надання грантів одним донором не є найефективнішим шляхом до впливу. За ті самі дванадцять місяців він подавав заявку на ведення доменного реєстру країни на іншому боці світу.
Варто також помітити, чим є тендер .au, бо це саме те, чим більшість людей вважає .uk. auDA може виставити свій реєстр на конкурсний тендер і передати його комусь іншому, і в 2018 році вона це зробила. Для .uk нічого подібного немає. Позиція Nominet це не контракт, який підлягає поновленню, а отже позиція сильніша за ту, яку Afilias виграла в Австралії, і як така її варто пам’ятати, коли зважуєш, який тиск насправді являло собою голосування членів. Це був єдиний наявний важіль.
А ось що відбувалося з auDA, поки Nominet подавав заявку на роботу для неї.
Поряд із тендером австралійський уряд проводив перевірку самої auDA. У квітні 2018 року він доповів, що рамка менеджменту й управління auDA «no longer fit-for-purpose», видав 29 обов’язкових реформ як нові умови схвалення і посадив старшого посадовця з Department of Communications до правління auDA стежити за роботою. Він також прямо сказав, що передасть делегування .au іншому постачальнику, якщо auDA не впорається.
Це національний уряд, який письмово заявляє, що перенесе домен своєї країни, якщо орган, який його тримає, не наведе в себе лад. Власні члени auDA водночас бунтували: петиція про позачергові загальні збори, щоб усунути чотирьох керівників, за три роки до того, як члени Nominet зробили те саме з п’ятьма своїми.
Два національні реєстри, дві неприбуткові організації, які тримають простір імен країни, обидві звинувачені у провалі управління в межах чотирьох років одна від одної. Це не примха Nominet. Це те, що робить така структура, коли ніхто не стежить за нею достатньо пильно.
Що бачили члени
Щодо того, чому саме ці напрями, а не інші, я буду обережним, бо можу сказати, як це виглядало, а не що було в чиїйсь голові. Поширена серед персоналу на той час думка полягала в тому, що фінансування йшло за захопленнями людей, які його схвалювали. Я не можу показати тобі бухгалтерську книгу і не збираюся вдавати, що можу.
На що я можу вказати, то це на те, що через три роки формальна скарга членства була краще обґрунтованою версією тієї самої підозри: що орган без акціонерів і з метою суспільної користі витрачав надлишок від національної монополії на речі, які влаштовували тих, хто ним керував, і що внески, які мали виправдовувати всю конструкцію, тим часом урізали.
Скарга членів не полягала в тому, що диверсифікація погана. Вона була арифметичною. Ціни на .uk зросли більш ніж на 50 відсотків. Благодійні внески й внески на суспільну користь упали, тоді як організація мала монопольну маржу на національному активі. Операційні показники йшли назад попри скорочення витрат. Зарплати й бонуси керівників росли весь цей час. А відгуки членів, подані через канали, які передбачає конституція, роками нікуди не вели.
Компанія без акціонерів почала поводитися як компанія з нетерплячими акціонерами, і надлишок від національного простору імен за це платив.
Бунт членів
Кампанією була PublicBenefit.uk, яку організував Simon Blackler з хостингової компанії Krystal. Її резолюція була прямолінійною: усунути названих директорів.
Відповідь Nominet варто зафіксувати, бо вона показує, чим стала організація.
Вона вела кампанію проти власних членів за гроші самих членів: листи, дзвінки й розсилки із закликом голосувати проти. Вона відмовилася обговорювати суть кампанії. Коли кампанія скористалася своїм правом на контактні дані членів, щоб викласти свою позицію, Nominet не надіслав таблицю. Він надіслав фізичну посилку з даними, надрукованими на понад 500 аркушах паперу, і без адрес електронної пошти.
Вона також заблокувала другу резолюцію, яка встановила б двох кваліфікованих тимчасових директорів, з аргументом, що це незаконно, а потім розкритикувала кампанію за відсутність плану наступності.
22 березня 2021 року справа дійшла до голосування. Явка становила 53 %. Резолюцію ухвалили 52,7 % голосів, і п’ятеро з одинадцяти членів правління пішли:
| Mark Wood | Голова правління |
| Russell Haworth | Генеральний директор |
| Eleanor Bradley | Керівний директор, реєстр |
| Ben Hill | Фінансовий директор |
| Jane Tozer | Невиконавчий директор |
Haworth подав у відставку за кілька годин до голосування, щоб не програти його. Rob Binns став виконувачем обов’язків голови.
Ось чим, на мою думку, була ця пара, і я позначаю це як думку, бо це вона і є.
Wood і Haworth вели Nominet так, як венчурна фірма веде портфельну компанію. Не як реєстр, який принагідно дає надлишок, а як баланс із недовикористаним активом, прикрученим до нього: полонену монополію, що викидає готівку, яку можна краще вкласти десь, де більше потенціалу.
Усе задокументоване вище з цим узгоджується. Береш надійний дохід і піднімаєш на нього ціну, бо клієнтам більше нікуди йти. Зупиняєш видатки, що не дають віддачі, тобто благодійність. Різницю кладеш у портфель: спектр, кібер, закордонний реєстр, безпілотні автомобілі, з теорією, що щось із цього вистрілить. Платиш людям, які цим керують, за ставкою, якої така робота вимагає. І продовжуєш, доки тебе не зупинить хтось, хто має на це право.
Нічого незвичного в такому веденні компанії немає. Але так не ведуть орган суспільної користі, який тримає національний актив у довірчому управлінні, бо цей надлишок ніколи не був капіталом у пошуках віддачі. Він був саме тим, заради чого існувала вся конструкція, і конституція так і казала.
Зрештою члени сказали те саме, єдиною мовою, яка була їм доступна.
Варто чесно сказати про відрив. 52,7 % при явці 53 % це не розгромна перемога, а вузька перемога в розколотому членстві, і організація боролася з нею всіма ресурсами, які мала. Вона все одно програла.
Що сталося далі
Nominet відступив від комерційного кібернапрямку й повернувся до реєстру та роботи на суспільну користь. Потім надійшли цифри.
Основний бізнес досяг піку в рік, коли я пішов. Кількість доменів .uk під управлінням вийшла на максимум 13 348 378 у 2019 році. На січень 2023 року це було 11 045 559. На січень 2024 року 10 688 932. П’ята частина бази зникла, і падіння триває.
Диверсифікація втрачала гроші. В останній повний рік перед розплатою кібернапрямок мав обіг £12,6 млн і показав збиток £2,4 млн. Це відповідь на питання, чи були проєкти, які оплачував надлишок, інвестицією чи забаганкою, і це власна цифра Nominet.
Потім пішов контракт. У 2024 році NCSC провів повторний тендер на Protective DNS, сервіс, що обробляє близько пів трильйона запитів на рік, і Nominet його програв. Робота з вересня 2024 року дісталася Cloudflare разом з Accenture, за угодою, яку оцінювали приблизно в £30 млн. Генеральний директор Paul Fletcher сказав, що уряд вибрав дешевшого конкурента.
А портфель бекендів плинний. У квітні 2021 року, за кілька тижнів після позачергових зборів, MMX продала свій портфель GoDaddy Registry за $120 млн, і 28 рядків, які поставили Nominet у верхній ешелон операторів реєстрів, пішли разом із покупцем. .blog уже пішов до CentralNic у 2019 році.
Справедливо сказати, що це працює в обидва боки. Amazon перевів більшість своїх 54 gTLD на платформу Nominet у 2019 році, а Microsoft пізніше перенесла .skype і .office від GoDaddy. Nominet виграє портфелі так само, як і втрачає їх.
Але це точка зору про бізнес, а не захист його. Бекенд-послуги реєстру це дохід, який ти не контролюєш. Він приходить і йде через чужу корпоративну угоду: MMX пішла не тому, що Nominet погано вів платформу, а тому, що MMX продали. Будувати фінанси органу суспільної користі на портфелі, який може піти у вівторок, бо його власник узяв $120 млн, це стратегічний вибір, і його зробили.
А в той самий рік він виграв .gov.uk.
.gov.uk роками вела Jisc, безкоштовно, за старим меморандумом про взаєморозуміння: такою конструкцією, щодо якої уряд зрештою дійшов висновку, що вона не відповідає міжнародно визнаним стандартам. Central Digital and Data Office провів закупівлю через Crown Commercial Service, Nominet виграв її в листопаді 2023 року, а перехід завершився 26 червня 2024 року, з розрахунком за тиждень до загальних виборів, щоб не зачепити реєстрацію виборців. Власна сторінка реєстру Jisc тепер сухо фіксує дату: станом на 26 червня 2024 року вона більше не керує простором імен .gov.uk, хоча для деяких клієнтів лишилася реєстратором. Двадцять вісім років ведення національного простору імен, які скінчилися рядком на вебсторінці.
Заявленими вимогами були стійкість, відповідність стандартам DNS від ICANN і виконання Cyber Assessment Framework від NCSC.
Прочитай це поруч з аргументом, наведеним раніше в цьому дописі. Причина, з якої Nominet був вартим довіри учасником тендеру на власний простір імен уряду, в тому, що він уже працював за стандартами ICANN: стандартами, які він прийняв, бо більшість його господарства була ними зв’язана за контрактом, і які дійшли до .uk, бо ніхто не тримає два режими на одній платформі. Дисципліна, яка прийшла збоку, через контракти gTLD, і кваліфікувала його вести .gov.uk.
Тож 2024 рік не був просто поганим роком. Він утратив найбільший контракт, який мав, і виграв той, на якому стоїть ім’я уряду.
Дві речі щодо цієї перемоги варто помітити, бо вони і є різницею між тим, щоб вести простір імен, і тим, щоб ним володіти.
Уряд залишив повноваження за собою. Nominet веде реєстр. Central Digital and Data Office і далі розглядає та погоджує заявки: кому можна мати .gov.uk, лишається рішенням уряду, а не реєстру. .co.uk працює не так, там акредитовані реєстратори продають будь-кому, хто прийде. Технічну роботу віддали на аутсорс. Право голосу щодо простору імен ні.
І це контракт. .gov.uk закупили через Crown Commercial Service, а отже, він має строк і дату завершення, і уряд уже рівно один раз показав, що робить, коли вирішує, що конструкція недостатньо хороша: переніс усе від Jisc після двадцяти з гаком років.
Тож Nominet тримає .gov.uk на умовах, на яких він не тримає .uk. Один можна забрати наприкінці контракту, коли посадовець вирішить не поновлювати. Інший не має ні контракту, ні строку, ні поновлення, і єдині люди, яким колись вдалося його приборкати, мусили для цього організувати голосування членів.
У березні 2024 року, коли PDNS пішов, а .uk скорочувався, Fletcher оголосив реструктуризацію, під загрозою опинилися до 70 посад.
А потім рядок, що замикає коло. Fletcher зазначив, що ціни на домени «cannot be held at the level set in January 2020 indefinitely.»
Підвищення цін на .uk були серед того, проти чого повстали члени. Через п’ять років, коли диверсифікацію згорнули зі збитком, флагманський контракт програли дешевшому учаснику, а реєстрації падають, підготовлена відповідь полягає в тому, щоб знову підняти ціну .uk.
А погляд зсередини так і не відновився
Члени отримали зміну правління. Чи отримали вони назад організацію, це окреме питання.
Станом на 25 серпня 2026 року рейтинг Nominet на Glassdoor становить 2,9 з 5 за 97 відгуками, 31 % кажуть, що порекомендували б компанію, 22 % позитивно оцінюють бізнес-перспективи і 29 % схвалюють генерального директора. Категорія з найнижчою оцінкою це вище керівництво, 2,3. Колег і саму роботу оцінюють високо. Не оцінюють вони шар над собою.
Це посередня оцінка, а не нищівна, і читати її слід як те, чим вона є: як самовідібрану вибірку на публічному сайті. Але форма скарги впізнавано та сама, що й у членів у 2021 році: стратегія, яку ніхто не може пояснити, винагороди, що течуть угору, і люди, які ведуть національний реєстр, яких ніхто не питає.
Інший генеральний директор. Та сама скарга.
Що це каже про те, хто керує ccTLD
Повернімося до питання на початку.
ICANN не могла б зробити нічого з цього. У неї не було контракту над .uk, не було правового статусу і не було механізму, крім написання листа. Усе в дописі про ICANN про Specification 6, комплаєнс і моніторинг стосувалося gTLD від Nominet, а не зони, яка насправді важлива для країни.
Уряд Великої Британії цього теж не зробив, і варто чітко сказати чому, бо поширене припущення хибне. .uk не надається за урядовим контрактом. Немає тендеру, немає дати поновлення і немає конкурента, що чекає, щоб подати заявку. Nominet тримає делегування від IANA, так само як і кожен інший реєстр коду країни тримає своє, і ніхто не роздає його раз на кілька років.
Що в уряду таки є, то це резервне повноваження, і майже ніхто не знає, що воно існує.
Розділи 19–21 Digital Economy Act 2010 дозволяють Secretary of State діяти там, де в кваліфікованому реєстрі інтернет-доменів є «serious relevant failure»: провал, що негативно впливає на доступність чи репутацію комунікацій Великої Британії або на інтереси споживачів чи громадськості. Nominet і є таким реєстром. Після повідомлення й можливості висловити заперечення Secretary of State може призначити керуючого над реєстром або звернутися до суду, щоб змінити його конституцію.
Це значно більше, ніж ICANN будь-коли мала над будь-яким ccTLD. І ось над чим варто подумати: ці два розділи лежали без руху чотирнадцять років і набули чинності 6 квітня 2024 року, у той самий рік, коли Nominet утратив контракт NCSC і оголосив 70 скорочень.
Я не стверджуватиму, що ці факти пов’язані, бо не знаю, чи це так. Зафіксовано те, що повноваження посадити керуючого в реєстр .uk стало чинним у 2024 році і не було чинним чотирнадцять років до того.
І це лише внутрішній шлях. Є й другий, і саме через нього жоден оператор ccTLD ніде не тримає своє делегування за правом.
Делегування коду країни можна перенести. IANA перероблює делегування ccTLD за RFC 1591, ICP-1 і GAC Principles, і робила це неодноразово: .kz, .iq, .za, .gd, .gw та інші. GAC Principles стверджують, що кожен уряд несе остаточну відповідальність за національну публічну політику на своїй території, і на практиці IANA вважає позицію визнаного уряду головним міркуванням при будь-якій передачі домену його країни.
Австралія, як сказано вище, записала це у 2018 році: реформа або делегування переїжджає.
Тож уряд Великої Британії, який вирішив би, що .uk має бути деінде, не наштовхнувся б на перешкоду. Це не було б миттєво, це повноваження не здійснюється оголошенням, і з місцевою інтернет-спільнотою консультувалися б. Але механізм існує, прецеденти існують, а думка уряду є найважчим окремим чинником у ньому.
Що ставить .uk у становище, яке варто назвати прямо. Комунікації є одним із секторів критичної національної інфраструктури Великої Британії, і держава ставиться до DNS відповідно: NCSC роками купує захисний DNS для публічного сектору. Реєстр, що веде критичну національну інфраструктуру, над яким уряд може всередині країни призначити керуючого і чиє слово переважило б у міжнародному перероблюванні делегування, не тримає своє делегування як власність. Він тримає його з ласки, і ця ласка залежить від того, щоб нікого не осоромити.
Приборкало його голосування членів, з вузьким відривом, через шість років після початку проблеми, після кампанії однієї хостингової компанії, якій довелося отримати дані власних членів на 500 аркушах паперу, щоб викласти свою позицію.
Це кращий механізм підзвітності, ніж будь-що, що має ICANN. Він усунув генерального директора й голову правління національного реєстру, чого жоден процес ICANN ніколи нікому не робив. Він також повільний, конфліктний, залежить від того, чи хтось вирішить витратити на це рік свого життя, і йому забракло кількох відсоткових пунктів до провалу.
Приблизно там управління DNS і перебуває всюди. Механізми, які працюють, це ті, які хтось із ресурсами вирішує запустити. .cm роками ставив вайлдкард на цілий домен верхнього рівня, бо ніхто з правом голосу не заперечував. Freenom зупинився лише тоді, коли подала позов Meta. .uk змінив курс, бо хостингова компанія організувала голосування.
Нічого з цього не є управлінням у тому сенсі, який має на увазі це слово. Це просто хто нагодився прийти.
Вільна думка наостанок
Усе вище або має джерела, або позначене як мій власний досвід. Ця остання частина ні те, ні інше. Це те, що я думаю, і ти вільний із цим не погоджуватися.
Я прийшов у Nominet у 2017 році, а це дев’ять років тому. Russell Haworth очолив його у 2015, а це одинадцять. Цього досить, щоб організація чогось навчилася.
Чи навчилася?
На папері так. Правління, яке проголосували прибрати, пішло. Комерційні кіберамбіції згорнуто. Благодійне крило стало незалежним і досі працює під власним ім’ям. Члени скористалися єдиним механізмом, який мали, і він спрацював.
Тепер подивися на те, що насправді перед тобою. .uk на п’яту частину менший, ніж у 2019 році, і досі скорочується. Контракт, який зрештою дала диверсифікація, дістався дешевшому учаснику. Сімдесят посад пішли разом із ним. Генеральний директор пояснює, що ціни на .uk не можна тримати на рівні 2020 року безкінечно, а це той самий важіль, що допоміг розпочати проблеми. А персонал оцінює вище керівництво на 2,3 з 5, і 29 % схвалюють генерального директора. Інший генеральний директор і впізнавано та сама скарга.
Тож моя чесна відповідь така: людей змінили, а от чи змінилася організація, я не переконаний.
Варто зазначити, куди Haworth пішов потім, бо це не критика, і саме тому це важливо. До Nominet він провів чотирнадцять років у Thomson Reuters, у фінансових даних. Після нього пішов у NBS, потім Byggfakta, потім Acclaro: бізнеси на підписці з професійними клієнтами, регулярним доходом і ціновою владою. NBS у 2023 році мав обіг £45 млн при EBITDA £23,6 млн. Це добрі цифри, і досягати їх це саме те, для чого існує комерційний генеральний директор.
У цьому якраз і суть, і тобі не треба вірити мені на слово щодо цієї характеристики. Його власний професійний профіль описує його як генерального директора для B2B-бізнесів, які підтримує приватний капітал. Це робота, яку він робить, він сам так каже, і він явно в ній добрий.
Він комерційний оператор і робив комерційні речі. Помилкою ніколи не був його темперамент: помилкою було поставити цей темперамент на чолі організації, чий надлишок не був капіталом і ніколи не мав ним бути, а потім шість років не лишити нікого, хто міг би це перевірити.
Хоча на NBS варто глянути вдруге, бо обриси знайомі.
NBS продає Chorus, інструмент для специфікацій, у якому працює більшість архітектурних практик Великої Британії. Він вшитий у робочі процеси Revit і ISO 19650, і серйозної альтернативи немає: архітектори описують його як життєво важливий інструмент, за який вони просто мусять і далі платити. Ліцензія одного практика зросла з £1385 у 2015 році до £7350, що Architects’ Journal назвав зростанням на 400 % за десятиліття. Ставки для малої практики немає, тож архітектор, який працює сам, платить за місце стільки ж, скільки фірма на 200 людей. У галузевій пресі звучать слова «rip-off increases» і «well above inflation», поряд із зауваженням, що альтернативи платі майже немає.
Обережно з приписуванням, бо дати не збігаються так, як тобі, можливо, хотілося б. Chorus запустили у 2018 році. RIBA продала NBS між 2018 і 2020 роками приблизно за £172 млн, і колишній президент RIBA сказав, що вона ніколи не мала віддавати контроль: речення з певним відлунням. Haworth керував бізнесом з жовтня 2021 по жовтень 2024 року. Найрізкіші підвищення, про які повідомляли, і найгучніші скарги припадають на 2024 і 2025 роки, вже після його відходу, а генеральний директор, який зараз публічно їх захищає, це хтось інший.
Тож це не докази щодо людини. Це докази щодо форми.
Професійний орган продає інструмент, без якого його члени не можуть працювати. Покупець з’ясовує, що клієнти не можуть піти. Ціна росте значно вище за інфляцію, рік за роком, а скарги нікуди не ведуть, бо їм нікуди йти. Це .uk, і це те, чим ледь не став .org, коли ICANN зняла цінові обмеження за чотири місяці до того, як структура приватного капіталу запропонувала за нього $1,135 млрд.
Це і є справжній урок, і він незручний для будь-кого, хто сподівався, що йшлося про одного керівника. Полонені професійні клієнти, необхідний інструмент, жодного альтернативного постачальника: така конструкція дає той самий результат, хоч хто нею керує, якщо щось не стоїть на заваді. У Nominet зрештою стали члени. У NBS немає нікого: професійний орган, який міг би зіграти цю роль, продав свою частку й пішов зі £172 млн.
Я також не думаю, що насправді йдеться про якусь окрему людину. Постав будь-кого на чолі монополії, якою володіють члени, що веде національний актив без нагляду регулятора, дай йому надлишок без очевидного власника, і тяжіння завжди буде до того, щоб витратити його на щось цікавіше за те, що його заробляє. Добре вести .uk це не історія, яку можна розповісти на конференції. Заявка на Австралію якраз така історія.
Виправлення, коли воно приходить, має йти від членів, а це означає, що хтось має віддати рік свого життя, щоб організувати голосування проти чинного керівництва, яке витрачає гроші тих самих членів, щоб опиратися. Це сталося один раз, і пройшло з перевагою 2,7 відсоткового пункту при явці 53 %. Ніхто не спроєктував би механізм підзвітності отак.
Два справжні запобіжники весь цей час лежали без діла. Повноваження за Digital Economy Act набули чинності лише у 2024 році. Перероблювання делегування ніхто ніколи серйозно не пропонував.
Через дев’ять років я хотів би знати, і ззовні цього не скажеш, чи міг би хтось у Nominet сьогодні сказати вголос на нараді: ми неприбуткова організація, нам справді варто на це витрачати гроші?, і все ще працювати там через рік.
Якщо відповідь так, вона чогось навчилася. Якщо ні, то все, що змінилося у 2021 році, це імена.